Розвиток культури після Першої світової війни

Економічний бум і демократизація суспільства не дозволили зменшити розрив у рівні життя верхів і низів капіталістичного суспільства. Успішні люди прагнули демонструвати свої багатства. Настала епоха розкоші, частої зміни моди, яку диктували виробники дорогого одягу, продуктів, технічних новинок. Але більшість жителів країн Заходу могли дозволити собі дуже скромне життя. У той же час економічні успіхи полегшили вирішення багатьох гострих проблем. Розгорнулося масове житлове будівництво. Це дало поштовх розвитку архітектури. Видатний французький архітектор Ле Корбюзьє розвивав принцип функціоналізму, відповідно до якого всі в будівлі повинно служити конкретним потребам людини. Спроектовані архітектором будинки, громадські будівлі і навіть церкви надають людині якомога більше простору. На дахах будинків Ле Корбюзьє розміщував сади. Лінії його будівель, якщо це потрібно, химерно вигиналися. Ле Корбюзьє мріяв про зручні містах, забудованих хмарочосами. На практиці ж бурхливе будівництво хмарочосів здійснювалося тільки в США. Застосовуючи чудеса інженерної думки, американські архітектори звели хмарочос-гігант «Емпайр стейт білдінг» висотою в 108 поверхів.

Однак жити в такому місті людині нелегко. Він відчуває себе немов на дні колодязя серед йдуть в небо хмарочосів. Американський архітектор Ф. Л. Райт був прихильником малоповерхового будівництва, щоб кожен городянин зміг жити в невеликому будинку. Ідеї ​​Райта стали успішно втілюватися в життя в другій половині XX в.
Після Першої світової війни в загальнодоступне розвага перетворився кінематограф, що став звуковим. Звук зробив кіно більш дієвим, дозволив використати його для пропаганди тих чи інших ідей. Лідером за кількістю знімаються фільмів стала американська «фабрика мрій» – Голлівуд. Більшість американських фільмів закінчувалися «хеппі ендом» – щасливим кінцем. Глядачі йшли в кінотеатри, щоб відволіктися від повсякденних проблем і труднощів. Більш реалістичними були картини великого кінорежисера і актора Чарльза Чапліна. Його кращі фільми були “німими» (у них не було звуку), але блискуча гра акторів, і насамперед самого Чарлі (так звали Чапліна), змушувала мільйони людей ридати над долею бідняків, що борються за свій шанс на щастя в жорстоких умовах великого міста або крижаної пустелі.

Швидкий технічний прогрес викликав інтерес до досягнень науки. У 1919 р увагу громадськості привернула сформульована за три роки до цього загальна теорія відносності Ейнштейна. Мільйони людей вивчали його ідеї, незважаючи на те що в цей час вони ще не мали практичного значення. Ейнштейн змінив уявлення про простір і час і, показавши їх відносність, поставив людство перед обличчям принципово нових проблем – космічних та ядерних.
Захоплення технічними досягненнями і зміна уявлень про основи світобудови справили великий вплив на мистецтво. У 1920-і рр. розквітає виникло на межі століть течія, яка отримала назву «авангард». Авангардисти прагнули відмовитися від традиційних норм мистецтва, знайти його нові форми, що відповідають духу технічного прогресу і останніх досягнень науки. Авангардизм породив безліч різноманітних напрямків. Абстракціоністи, захоплені промисловою революцією, створювали образи людей і природи у вигляді геометричних фігур і взагалі були готові відмовитися від зображення реальності, звівши її до квадратних лініям і кубічним формам (кубізм). Видатним кубістом був Пабло Пікассо. Але в 1920-і рр. цей художник переріс жорсткі рамки кубізму і став поєднувати класичні та нові форми зображення реальності, прагнучи виробити якомога сильніше враження на глядача.

Іншим успішно развивавшимся авангардистських течією був сюрреалізм (зверхреалізм). У його основі лежав принцип відмови від традиційної логіки і звернення до психологічних ідеям про підсвідомості. Художник-сюрреаліст Сальвадор Далі, немов продовжуючи думку Ейнштейна, широко використовував у своїй творчості метод викривлення простору. У картинах сюрреалістів «тверде розтікається», неживе оживало, а живе розпадалося. Художники немов кидали виклик знудити повсякденності.

Гостра критика капіталістичного способу життя звучала і в літературних творах цього періоду. П’єса німецького драматурга Бертольта Брехта «Тригрошова опера» показувала «дно», виворіт процвітаючих міст. До теми морального розкладання західного суспільства звернувся і американський письменник Теодор Драйзер. Він простежував шлях середнього американця до «злочину і покарання». Німецький письменник Еріх Марія Ремарк головною темою творчості обрав найбільше потрясіння в житті свого покоління – безглузду криваву бійню Першої світової війни («На Західному фронті без змін»). Про це ж писав американець Ернест Хемінгуей у романі «Прощавай, зброє!».

Посилання на основну публікацію