Розпаду СРСР і утворення СНД

В умовах ослаблення державної машини спалахнули тліли до цього часу міжнаціональні конфлікти. Першим з них став вилився в озброєне протистояння між Вірменією та Азербайджаном суперечка про приналежність Нагірного Карабаху (1988). У 1989-1991 рр. сталися кровопролитні сутички в Середній Азії (Фергана, Ошська область, Душанбе та ін.). Інтенсивні бойові дії із застосуванням артилерії і авіації велися в Південній Осетії, пізніше в Абхазії. Крім цього в багатьох частинах Радянського Союзу стали утворюватися, часто за підтримки центру, різні об’єднання громадян, які протестували проти прагнення союзних республік до відділення від СРСР.
Напруження політичної боротьби в суспільстві супроводжувався погіршенням соціального становища громадян Не маючи програми корінних реформ, уряд СРСР не змогло стабілізувати економіку. Загальний дефіцит товарів, спад рівня життя населення призвели до початку широкого страйкового руху по всій країні. Спроби влітку 1990 провести в життя програму «500 днів», розраховану на поетапний перехід до ринку, провалилися внаслідок опору консервативної частини бюрократії.
Таким чином, у наявності був серйозний соціально-політична криза союзної держави. Вже з березня 1990 національні республіки одна за одною почали приймати декларації про державний суверенітет. Прагнення здобути незалежність призвело до бойкоту референдуму про збереження єдиного Союзу СРСР (березень 1991) в Прибалтиці, Молдові, Грузії. Вирішальний внесок у розпад Радянського Союзу внесла спроба консервативної верхівки державного апарату захопити владу в країні, усунувши законно обраного в 1990 р Президента СРСР М.С. Горбачова. Державний комітет з надзвичайного стану (ГКЧП) на чолі з віце-президентом Г.І. Янаєв 19 серпня 1991 оголосив про заборону опозиційних партій і введення контролю над засобами масової інформації, ввів війська в ряд міст. Тим самим був зірваний переговорний процес між республіками і центром упущений наявний шанс на підписання нового союзного договору. Придушення путчу ГКЧП зусиллями керівництва Росії на чолі з Б.М. Єльциним докорінно змінило ситуацію в країні. Діяльність КПРС була припинена, влада остаточно перейшла до лідерів національних еліт. Про свій вихід з СРСР слідом за республіками Прибалтики заявили Молдова, Грузія, Україна. До грудня 1991 в СРСР формально залишилися тільки Росія і Казахстан.
Юридичним закріпленням розпаду СРСР стало підписання в Біловезькій пущі в грудні 1991 р договору між Росією, Україною і Білоруссю про припинення діяльності всіх структур Радянського Союзу. Там же було оголошено про утворення СНД як міждержавного об’єднання трьох країн. У 1991 р до СНД приєдналися ще 8 держав колишнього СРСР, а в 1993 р – Грузія. Таким чином, на пострадянському просторі утворилося 15 незалежних держав, 12 з яких (крім прибалтійських країн) продовжували співпрацювати між собою в рамках СНД.

Посилання на основну публікацію