Розпад Давньоруської держави

Початок розпаду Давньоруської держави

Вважається, що розпад на князівства почався при Ярославі Мудрому (1019-1054) і посилився після його смерті. Процес при Володимирі Всеволодовича Мономаха (1113-1125) – онука Ярослава Мудрого – призупинився за рахунок сили його авторитету.

У 1097 р з ініціативи князя Володимира Всеволодовича був організований Любецький з’їзд князів, на якому прийняли два рішення:

  • припинити князівські усобиці;
  • орієнтуватися на принцип «Князі повинні правити тільки на тих землях, які належали їх батькам».

Цим роздробленість земель Русі була практично узаконена.

Остаточний розпад Давньоруської держави

Період роздробленості держави Київська Русь пов’язують зі смертю останнього київського князя – Мстислава Великого, сина Володимира Мономаха, в 1132 р

Розподіл Давньоруської держави на незалежні князівства не вирішило проблему міжусобиць. Обстановка ускладнювалася порядком спадкування за старшинством – брат, племінник, син і інша рідня померлого претендували на спадщину, але старшинство встановити не завжди було просто. Князівства стали дробитися і ділитися на уділи. Князі зубожіють, слабшає їх влада.

Загострюються конфлікти між боярством і князями, так як бояри хочуть впливати на політику і скоротити влада князів.

Основні причини розпаду Київської Русі

Київська Русь була державою централізованим.

Економічні причини:

  • експлуатація залежного населення;
  • бажання князя зміцнити своє князівство;
  • відсутність можливості отримувати багатства за рахунок заморської торгівлі;
  • вплив натурального способу господарства (віддалені території, що розвиваються на основі економічної і господарської замкнутості, були самодостатніми громадськими організмами), що створювало феодальну роздробленість.

Політичні причини:

  • самостійні органи управління в волостях;
  • бажання намісників (представників князя київського) відокремитися від Києва;
  • підтримка городянами намісників;
  • відсутність твердого порядку правління;
  • бажання і старання князя передавати владу у спадок.

Наслідки розпаду Київської Русі

Як підсумок – нові політичні утворення на місці Давньоруської держави.

Негативні наслідки розпаду Київської Русі:

роздробленість зробила негативний вплив на обороноздатність держави перед особою зовнішньополітичних ворогів (з боку північного заходу – католицькі німецькі ордени і литовські племена, на південному сході – Золота Орда і в меншій мірі половецька небезпека – з 1185 р не було вторгнень поза рамками російських міжусобиць );
посилилися межкняжескіе чвари.

Позитивні наслідки розпаду Київської Русі:

  • роздробленість сприяла активному розвитку економіки і культури російських земель;
  • загальне збільшення територій Русі за рахунок інтенсивної колонізації.
Посилання на основну публікацію