Розпад Арабського халіфату

Правління Омейядів викликало невдоволення в народі, яким скористалися противники халіфів. У 750 році влада Омейядів була повалена, а самі вони винищені. Новими правителями мусульманської держави стали Аббасіди, які зробили столицею халіфату місто Багдад на річці Тигр в Межиріччі.

У VIII-IX століттях Арабський халіфат досяг вершини своєї могутності. Однак захід цієї держави був вже близький. На землях халіфату проживало близько 80 мільйонів чоловік. Більшість населення становили завойовані народи, що прийняли іслам. Керувати таким великим державою було складно, і халіфи зберігали свою владу тільки силою зброї. То тут, то там спалахували заколоти і повстання, які розхитували ісламську державу. Його силу підривала також безперервна ворожнеча між сунітами і шиїтами. Намісники віддалених провінцій відмовлялися підкорятися владі багдадського халіфа і не посилали йому покладеної данини. Поступово вони створювали власні незалежні держави.

Головною опорою халіфів стали загони, що складалися з рабів, вихованих і навчених при дворі. Така армія жорстоко придушувала виступи проти правителя. Але й халіфи часом не в силах були справитися з воїнами-рабами, які могли легко змістити їх з трону. Поступово до X століття халіфат позбувся більшості володінь, зберігши під своєю владою тільки землі навколо Багдада. Ставши простий іграшкою в руках своєї армії, халіфи втратили світську владу, зберігши авторитет тільки в справах релігії. На місці величезної держави виникло безліч мусульманських держав, в яких говорили на арабській мові. Незважаючи на розпад Арабського халіфату, віра пророка Мухаммеда поширилася далеко за межі Аравії. У країни Азії, Африки, Європи її несли не тільки воїни, але й купці і проповідники.

Посилання на основну публікацію