Розкол суспільства. Маніфест 17 жовтня 1905 року

Події 1905 викликали підйом масового руху на захист династії і монархії, що отримав назву охоронного. Прихильники самодержавства називали себе чорною сотнею на згадку про події Смутного часу, коли рух простого, чорного, люду врятувало царський престол і Росію. На боці чорної сотні виступала значна частина робітників. Однак монархічна ідея на початку XX ст. знайшла у її захисників вельми непривабливе облич погромів. З 17 жовтня по 1 листопада 1905 погроми прокотилися в 358 населених пунктах країни, причому більша їх частина припала на Європейську Росію. Глибоку ворожість чорносотенців викликала інтелігенція. Вони вважали її основний винуватицею революційної смути. Найбільш частим об’єктом нападу ставала учнівська молодь.

Місцева влада і поліція, як правило, не перешкоджали погромникам, розглядаючи їхні дії вираз патріотичних почуттів. Війська брали бік «патріотичних» маніфестантів, особливо в їх сутичках з революційно налаштованими студентами. Однак Російська Православна Церква засудила дії погромників, закликавши людей одуматися, що не плямувати руки кров’ю.

Протистояння революційної червоною, як називали її сучасники, і охоронної чорної сотень загострювало становище. Суспільство все більш розколювалося на непримиренний У вересня 1905 застрайкували робітники найбільшої московській друкарні І.Д. Ситіна. Їх виступ послужило прологом всеросійського політичного страйку. Ситінцев підтримали московські друкарі, в місті перестали виходити газети. Вуличні сутички з поліцією і військами перетворювалися на справжні битви, з обох сторін нараховувалося десятки жертв. У робочому середовищі виникли Ради – органи, спочатку керували страйковим рухом, потім вони почали вирішувати питання місцевого самоврядування. Першим у травні 1905 р виникла Рада уповноважених в Іваново-Вознесенську, який очолив політичний страйк ткачів.

Свого піку страйковий рух досяг на початку жовтня 1905, в дні всеросійського політичного страйку. За півтори тижні жовтня припинили роботу 1500000 робітників у 120 містах Росії. В якості основного гасла висувалася вимога повалення самодержавства і скликання Установчих зборів. 14 жовтня 1905 градоначальник Петербурга Д.Ф. Трепов розіслав на місця телеграму з наказом збройною силою придушувати будь антиурядовий виступ: «холостих пострілів не давати, патронів не шкодувати». Однак упоратися зі страйком не вдавалося.

17 жовтня 1905 Микола II підписав Маніфест «Про вдосконалення державного порядку», текст якого підготував С.Ю. Вітте. Самодержавство пішло на явну поступку ліберальної громадськості, доти мовчазно схвалюють політичний рух робітників. Маніфест проголошував введення демократичних свобод і створення обирається Державної думи. Одночасно оголошувалося про заснування нового державного органу – Ради міністрів на чолі з Головою для об’єднання діяльності відомств (до цього кожен міністр підпорядковувався безпосередньо царю). Декларуючи основи конституційного правління, імператор вимагав покласти край безладів в країні.

Посилання на основну публікацію