Розділи Польщі

В обстановці розвитку буржуазного укладу в ряді країн Європи все більше виявлялося відставання феодальної Польщі. До середини XVIII в. це колись могутня держава виявилася в положенні другорядного. Тим часом в його склад крім польських входили також литовські, українські та білоруські землі. Польська і – меншою мірою – литовська шляхта (дворянство) перебувала в привілейованому становищі, а селяни несли численні повинності. Найбільш важко доводилося православному українському і білоруському селянству: воно зазнавало гніт і з боку шляхти, і з боку католицької церкви, що панувала в Польщі.
Останнє і стало приводом для втручання в польські справи посилився східного сусіда – Росії. Вона ще в 1767 р зажадала, щоб православні в Польщі були зрівняні в правах з католиками. Польські власті дали згоду, однак частина шляхти, сподіваючись на підтримку католицьких держав, чинила опір цьому. У підсумку в Польщу вступила російська армія (1772), легко зламати опір польських військ. Імператриця Катерина II хотіла зайняти всю Польщу, але сил для цього в той момент не було: основні війська і флот Росії вели чергову війну з Туреччиною.
Тим часом західні сусіди Польщі, Пруссія і Австрія, також мали відносно неї свої плани. Фрідріх II наполіг на виділенні з ослабілої Польщі «часткою» для Пруссії та Австрії, а не тільки для однієї Росії. Пізніше відбулося ще два розділи Польщі (в 1793 і 1795 рр.), Яка на довгі роки перестала існувати як самостійна держава. Монархи Росії, Прусії та Австрії попросту поділили її територію між собою. Росії дісталися в основному українські, білоруські та литовські землі, а Пруссії та Австрії – польські.

Посилання на основну публікацію