Росія на міжнародній арені

Розпад СРСР, великої ядерної держави, центру великої системи спілок, докорінно змінив положення на міжнародній арені. Перед усіма країнами світу, і в першу чергу Росією, постала проблема визначення нових завдань зовнішньополітичної діяльності. Російська Федерація, будучи правонаступницею СРСР, взяла на себе відповідальність за виконання ув’язнених їм міжнародних угод, у тому числі і за виплату радянських боргів, стала членом Ради Безпеки ООН.
Російська дипломатія в перші роки після вступу країни на шлях демократії прагнула враховувати особливості нового етапу розвитку суспільства. Як пріоритет розглядалося зближення Росії з країнами Заходу і подолання спадщини «холодної війни». Декларація, підписана в ході візиту Б.Н. Єльцина в США в 1992 р, підтвердила закінчення «холодної війни».

У 1993 року під час візиту президента США Дж. Буша-старшого до Москви Росія і США уклали новий Договір про обмеження стратегічних наступальних озброєнь (СНО-2). Він припускав скорочення числа ядерних боєголовок на дві третини, до 3500 одиниць у кожної зі сторін.

У 1993-1994 рр. за участю США Росії вдалося узгодити з Україною, Білоруссю і Казахстаном питання про ліквідацію ядерної зброї на їх території. Це дозволило запобігти появі нових держав, що володіють зброєю масового ураження.
Делегацію Росії стали запрошувати до участі у щорічних нарадах лідерів «сімки» провідних країн світу (США, Англії, ФРН, Канади, Італії, Франції, Японії), де обговорюються основні проблеми світового розвитку. У результаті «сімка» перетворилася на «вісімку». У 1996 р Російська Федерація вступила до Ради Європи, прийнявши на себе зобов’язання дотримуватися правові норми, що діють у країнах ЄС. Почалося зближення Росії з країнами Європейського союзу, які є її найважливішими торговельними партнерами.

Разом з тим, висловлюючи на словах підтримку просуванню Росії по шляху демократизації, країни Заходу не виконали обіцянок щодо надання їй допомоги. Вживалися заходи щодо обмеження доступу російських виробників на світовий ринок. Найбільш жорстко в цьому плані діяли влади США.

Американська дипломатія різко виступала проти продажу зброї (важлива стаття російського експорту) таким країнам, як Індія, Іран, Китай, Північна Корея, проти будівництва АЕС в Ірані. Всупереч здоровому глузду, США не скасували поправку Джексона-Веніка (1974), згідно якої надання СРСР режиму найбільшого сприяння в торгівлі погоджувалося з наданням свободи єврейської еміграції, хоча ніяких обмежень на неї в демократичній Росії не було.

Серйозні приводи для невдоволення політикою країн Заходу виникли і в Росії. Незважаючи на заперечення Росії, членами НАТО стали Угорщина, Польща і Чехія, а блок здійснив агресію проти Югославії (1999). У 2002 р США в односторонньому порядку вийшли з договору по ПРО від 1972, взявши курс на створення національної системи протиракетної оборони і нарощування військової потужності. Почалося подальше розширення складу НАТО за рахунок держав Балтії, Румунії, Болгарії, Словаччини.

Російська дипломатія підкреслювала, що проблеми сучасного світу надто різноманітні і складні, щоб їх вирішувала одну держава, навіть настільки впливова, як США. Ідея багатополярності у світовому розвитку, подразумевающая акцент на рівноправності держав – членів ООН, отримала підтримку в багатьох країнах.

З настанням XXI ст. відносини Росії із зарубіжними державами стали більш динамічними і водночас більш складними.
Після нападу терористів на Нью-Йорк і Вашингтон 11 вересня 2001 Росія висловила солідарність з США в боротьбі з міжнародним тероризмом. У 2002 р було підписано Договір про скорочення стратегічних наступальних потенціалів (СНП). Він передбачав збереження паритету ядерних сил США і РФ, їх скорочення до 2012 р Терористична атака на до 1700-2200 ядерних боєголовок. Всесвітній торговий центр
Почали успішно реалізовуватися великі міжнародні проекти за участю нашої країни, зокрема в мирному освоєнні космічного простору. Росія активно бере участь у створенні та експлуатації Міжнародної космічної станції. Російські носії стали виводити на орбіту космічні апарати європейських країн.

Російська Федерація виходить з того, що на будь-які військові виклики та загрози вона знайде адекватні відповіді. У той же час, як неодноразово вказував міністр закордонних справ CB Лавров (з 2004 р), Росія завжди відкрита для співпраці в тих сферах, де це можливо і взаємовигідно.

З початку 2008 року відносини Росії з США і країнами Заходу почали охолоджуватися. Ігноруючи заперечення Москви, США та їхні союзники пішли на визнання незалежності Косова, краю, насильно відторгнутого ними від Сербії. Сполучені Штати декларували намір прийняти Україну і Грузію в НАТО. Зі свого боку, Росія відновила польоти стратегічних бомбардувальників поблизу кордонів країн НАТО, вивела на чергування в акваторію Світового океану свої з’єднання Військово-морського флоту. Вони, зокрема, взяли участь у боротьбі з сомалійськими піратами, які створили серйозну загрозу міжнародному судноплавству. Найбільшого напруження протистояння досягло в серпні 2008 р, після грузино-південноосетинського війни та визнання Росією Абхазії і Південної Осетії.
Подальшому охолодження відносин між Росією і країнами Заходу перешкодив ряд факторів.

Насамперед глобальна економічна криза. Провідні держави світу, так звана «двадцятка», до числа якої входить як Росія, так і США, держави ЄС, Китай, Індія та ін., Визнали, що без узгодження позицій подолання кризи буде скрутним. При цьому ініціативи, запропоновані на зустрічах «двадцятки» (2008 і 2009 рр.) Президентом РФ Д.А. Медведєвим, зустріли позитивний відгук міжнародного співтовариства. Йшлося про підвищення ступеня керованості світової економіки; реформуванні таких інститутів, як МВФ; можливості введення додаткових валют, крім долара, в яких ведуться міжнародні розрахунки.

Зі зміною адміністрації в США нова команда демократів висунула ідею «перезавантаження» відносин з Росією.
У ході візиту президента США Б. Обами до Росії в липні 2009 р були узгоджені інтереси Росії і Сполучених Штатів в таких питаннях, як боротьба з міжнародним тероризмом і наркомафією, вкоріненою в Афганістані; скорочення арсеналів зброї масового ураження США і РФ приблизно на третину; запобігання розповсюдженню ядерної зброї; взаємодія у пом’якшенні гостроти найбільш небезпечних міжнародних конфліктів, зокрема навколо ядерних програм Ірану і Північної Кореї.

В цілому події останнього десятиліття наочно довели, що активна, самостійна роль Росії у світі, зміцнення її міжнародних позицій об’єктивно виступають фактором стабільності світового порядку і успішного вирішення тих проблем, які є загальними для всіх народів і держав.

Посилання на основну публікацію