Російський лібералізм

XIX століття в Західній Європі став періодом затвердження лібералізму і встановлення конституційних режимів. У Росії ж ліберальні ідеї почали відігравати значиму роль тільки з середини століття. Це було пов’язано з так званої відлигою, тобто з часом підготовки та проведення Великих реформ в царювання Олександра II. Починаючи з середини 1850-х рр. освічена частина суспільства брала активну участь в обговоренні проектів перетворень і в реалізації реформістських починань. І, мабуть, голосніше всього на сторінках преси звучав голос лібералів.
На відміну від Західної Європи, де носіями ліберальної ідеології були насамперед буржуазні верстви суспільства, в Росії її прихильниками в першу чергу були освічені дворяни, в тому числі і знаходилися на державній службі. Ліберальні настрої охопили навіть частина вищих чиновників.
Видатними ідеологами лібералізму в Росії були історики та правознавці К. Д. Кавелін (автор одержала популярність «Записки про звільнення селян в Росії») і Б. Н. Чичерін, публіцист і літературний критик В. А. Гольцев і вчений-юрист С. А . Муромцев.

Запозичуючи ідеали та цінності західноєвропейського лібералізму, російські громадські діячі намагалися знайти свій шлях до їх досягнення. Розробляючи модель майбутнього державного устрою, вони враховували особливості історичного розвитку країни. Ліберали вважали Росію частиною європейської цивілізації, але розуміли, що європейський варіант парламентаризму реалізувати тут буде складно. Вони виходили з того, що країна не підготовлена ​​до негайного здійснення принципів лібералізму ні за ступенем зрілості суспільства, ні в силу виняткової ролі державної (самодержавної) влади в Росії. Вихід з цієї ситуації ліберали бачили в тому, щоб спонукати самодержця до проведення ліберальних реформ. Перетворення повинні були створити умови для формування громадянського суспільства і поступового переходу до конституційної монархії.
Способом спілкування лібералів з владою були колективні петиції і звернення. Так, в 1859 р ватажок тверського дворянства А. М. Унковський став ініціатором звернення дворянства до царя з настійним проханням провести широке обговорення селянського питання. Кілька ліберально мислячих вчених представили міністру внутрішніх справ М. Т. Лоріс-Меликова «Записку про внутрішній стан Росії в 1880 р» з вимогами законодавчого введення демократичних свобод і скликання центрального земського представництва.
У Росії виникла і ліберальна періодична преса. На сторінках газети «Русские ведомости» та журналу «Вісник Європи» публікувалися статті з викладом ліберальних поглядів. Голос російських лібералів звучав і на засіданнях різних наукових і науково-просвітницьких товариств. Одним з них було «Московське юридичне товариство», на чолі якого стояли Муромцев і Гольцев. Місцем прикладання сил лібералів до живого справі місцевого самоврядування та зосередженням ліберальної опозиції самодержавству стали земства.

Посилання на основну публікацію