Російська дипломатія і регіональні конфлікти

Російська дипломатія внесла певний, хоча в цілому і обмежений, внесок у врегулювання регіональних конфліктів, що виникли в 1990-х рр.. в Європі. Надаючи дипломатичну підтримку Югославії, Росія, правда, не володіла ефективними важелями тиску на сербів для того, щоб вирішити боснійську проблему. Після підписання Дейтонських угод російські війська увійшли до складу багатонаціональних сил з підтримки миру в Боснії і Герцеговині, але все ж вплив Росії на балканські події було досить скромним. Не дуже сильними виглядали позиції російської дипломатії і під час близькосхідного врегулювання. Угода між Ізраїлем та Організацією Визволення Палестини (ООП) про створення автономного палестинської держави в основному була досягнута за посередництва США, хоча Росія вважалася одним із гарантів миру на Близькому Сході. Велику значимість мало посередництво Росії при залагодженні американо-іранського конфлікту восени 1997 р., але в цілому і в цьому регіоні її роль слід визнати вкрай обмеженою.

Російські миротворчі сили разом з тим надавали істотний вплив на стабілізацію обстановки в тих областях колишнього СРСР, де тліли вогнища національних і політичних конфліктів, – у Придністров’ї (Молдова), Абхазії (Грузія), Таджикистані. Незаперечний і внесок російських дипломатів в досягненні перемир’я в Південній Осетії (Грузія) та Нагірному Карабасі (Азербайджан).

Посилання на основну публікацію