Роки Великої французької революції 1789 – 1794 рр. прийнято означати початком і закінченням революційних подій. Однак варто дещо розширити звичні рамки. Адже революційні ситуації не виникають на порожньому місці, а мають звичку акумулювати іноді досить тривалий період.
В кінці 1787 король Людовик XVI оголосив, що через п’ять років скличе Генеральні штати, які збиралися останній раз в 1614 році.
Але Генеральні штати були скликані вже в травні 1789 року.У червні 1789 р депутати третього стану проголосили себе Національними зборами, а з 9 липня поклали на себе обов’язки Установчих зборів.
Народ Парижа повстав проти абсолютної влади, на чолі виступали представники буржуазії.
14 липня 1789 року була взята державна в’язниця Франції – Бастилія. Цей день став національним святом.
Париж і великі провінційні міста створювали національну гвардію, щоб протистояти озброєним силам монархії.
Апофеозом єдності третього стану в боротьбі з абсолютизмом стало прийняття Декларації прав людини і громадянина. Вона стверджувала свободу і рівність всіх, незалежно від походження та соціального стану.
Результатом першого етапу революції стало панування верхівки великої буржуазії в Установчих зборах, і вже в червні 1791 року було прийнято антиробочий закон, який забороняв організацію страйків і робочих спілок.
Різко загострилися протиріччя між Установчими зборами і основною масою третього стану привели до кривавого розстрілу демонстрантів на Марсовому полі 17 липня 1791 року. Кривава бійня розділила революціонерів на контрреволюціонерів, жирондистів, якобінців, фельянов.
У липні 1792 Законодавчі збори оголосило, що вітчизна в небезпеці через іноземної інтервенції. Це також могло призвести до відновлення монархії, тому Париж відповів створенням Комуни. Паризька комуна повалила тисячолітню монархію і сприяла встановленню диктатури якобінців і військовому терору.
Кінцем революції став контрреволюційний переворот, що стався в липні 1794 року.