Родовід Рюриковичів

Рюриковичі – княжий, царський і пізніше королівський рід на Стародавньої Русі, що йде від нащадків Рюрика, згодом роздрібнити на безліч гілок.

Родинне дерево Рюриковичів дуже широко. Більшість представників династії Рюриковичів були правителями Давньоруської держави, а також російських князівств, які утворилися після поділу руських земель. Частина представників династії пізніше належала до королівського роду інших держав: Угорсько-Хорватське королівство, Велике князівство Литовське, Болгарське царство, Грузинське царство, Герцогство Австрія та ін.

Історія династії Рюриковичів

Відповідно до літописів, в 862 м відразу кілька племен (ільменьскіе словени, чудь, Кривич) закликали трьох братів-варягів Рюрика, Трувора і Сінеуса княжити в Новгороді. Ця подія отримала назву «покликання варягів». Відповідно до думки істориків, покликання сталося через те, що племена, які жили на території майбутньої Русі, постійно долали міжусобні війни і вони ніяк не могли вирішити, кому варто правити. І тільки з приходом трьох братів міжусобиці припинилися, руські землі стали поступово об’єднуватися, а племена стали малим подобою держави.

До покликання варягів на російських землях жили численні розрізнені племена, які не мали власної держави і системи управління. З приходом братів племена стали об’єднуватися під владою Рюрика, який привів за собою весь свій рід. Саме Рюрик став засновником майбутньої князівської династії, якій судилося не одне століття правити на Русі.

Хоча першим представником династії є сам Рюрик, дуже часто в літописах рід Рюриковичів ведуть від князя Ігоря, сина Рюрика, так як саме Ігор не була покликаним, а першим істинно російським князем. Спори про походження самого Рюрика і етимології його імені ведуться до цих пір.

Династія Рюриковичів керувала російською державою понад 700 років.

Правління династії Рюриковичів на Русі

Перші князі з роду Рюриковичів (Ігор Рюрикович, Олег Рюрикович, княгиня Ольга, Святослав Рюрикович) поклали початок процесу формування централізованої держави на російських землях.

У 882 р при князя Олега Київ став столицею нової держави – Київської Русі.

У 944 р під час правління князя Ігоря Русь вперше уклала мирний договір з Візантією, припинила військові походи і отримала можливість розвиватися.

У 945 р княгиня Ольга вперше ввела фіксований розмір оброку – данини, що поклало початок формуванню податкової системи держави. У 947 р новгородські землі зазнали адміністративно-територіальним поділом.

У 969 р князь Святослав ввів систему намісництва, що допомогло розвитку місцевого самоврядування. У 963 р Київська Русь змогла підкорити собі ряд значних територій Тмутараканського князівства – держава розширювалося.

Сформоване держава прийшла до феодальної системи управління за часів правління Ярославичів і Володимира Мономаха (друга половина 11-го – перша половина 12-го ст.). Численні міжусобні війни привели до ослаблення влади Києва і київського князя, до посилення місцевих князівств і значного поділу територій в рамках однієї держави. Феодалізм протримався досить довго і серйозно послабив Русь.

Починаючи з другої половини 12-го ст. і до середини 13-го ст. на Русі правили такі представники Рюриковичів: Юрій Долгорукий, Андрій Боголюбський, Всеволод Велике Гніздо. У цей період, хоча і тривали князівські міжусобиці, почала розвиватися торгівля, окремі князівства сильно виросли в економічному плані, розвивалося християнство.

З другої половини 13-го ст. і до кінця 14-го ст. Русь опинилася під гнітом татаро-монгольського ярма (початок періоду Золотої Орди). Правлячі князі не раз намагалися скинути з себе гніт татаро-монгол, проте це їм не вдавалося, і Русь поступово приходила до занепаду через постійні набіги і руйнувань. Лише в 1380 р вдалося розгромити військо татаро-монгол під час Куликовської битви, що стало початком процесу звільнення Русі від гніту загарбників.

Після повалення гніту монголо-татар держава почала відновлюватися. Під час правління Івана Калити столиця була перенесена в Москву, при Дмитра Донському був побудований Московський Кремль, держава активно розвивалося. Василь 2-й остаточно об’єднав землі навколо Москви і встановив практично непорушну і одноосібну владу московського князя на всіх руських землях.

Останні представники роду Рюриковичів також чимало зробили для розвитку держави. Під час правління Івана 3-го, Василя 3-го і Івана Грозного почалося становлення централізованої держави, з абсолютно іншим укладом життя і політико-адміністративним устроєм по типу станово-представницької монархії. Однак династія Рюриковичів перервалася на Івані Грозному, і незабаром на Русі настав Смутні часи – було невідомо, хто встане на пост правителя.

 

Посилання на основну публікацію