Робітничий рух 80-х років

Зародження робітничого руху, що став помітним явищем в суспільно-політичному житті країни, безпосередньо пов’язане з розвитком промисловості в Росії 80-х рр. XIX в. Участь робітників в народницьких групах, поява в 70-х рр. перших робочих організацій (Південноросійський союз робітників в Одесі, Північний союз російських робітників в Петербурзі) говорило про потенційні можливості цієї нової сили в політичній боротьбі. У 80-і рр. починаються масові страйки робітників. Найбільш значна з них сталася в 1885 р на текстильній фабриці Морозова. Цілком закономірним стало звернення частини інтелігенції до марксизму. Першою марксистської організацією стала група «Визволення праці», створена колишнім народником Г.В. Плехановим в 1883 р в Женеві.

Разом зі своїми товаришами Плеханов займався вивченням і перекладом праць К. Маркса. За 20 років своєї діяльності група видала понад 250 робіт Маркса. Уже в 1885 р Плеханов чітко сформулював основну мету: «Можливо більш швидке утворення робочої партії є єдиний засіб вирішення всіх економічних і політичних протиріч сучасної Росії». Діяльність групи «Звільнення праці» вплинула на утворення інших марксистських груп і гуртків у Росії.

Новими лідерами російського марксизму незабаром стали В.І. Ульянов-Ленін, Ю.О. Мартов. У 1895 р в Петербурзі був заснований соціал-демократичний «Союз боротьби за визволення робітничого класу». Всі ці групи були нечисленні і складалися головним чином з інтелігенції та студентства. Незабаром до марксизму потягнулися і робітники, яким він імпонував гострою критикою капіталізму і ідеєю побудови суспільства соціальної справедливості.

Зимовий палац і його охоронні органи мало цікавилися рухом соціал-демократії. Їх турбували примари народовольческого терору, обурення діячів ліберальних земств, селянське антипоміщицької рух. Мало хто підозрював, що головні неприємності самодержавства незабаром будуть пов’язані з людьми, що займаються теорією марксизму.

Посилання на основну публікацію