Рівень життя 1917 року

У роки війни спостерігалося збільшення номінальної заробітної плати робітників – на 29% в 1915, на 203% в 1916 і на 492,5% в 1917 р. Такий різкий стрибок навряд чи сумісний із стійкими цінами, і, зрозуміло, зазначені цифри не можна приймати без обліку цінової динаміки. Деякі дослідники (К.А. Пажитнов, Б.А. Гухман) вважали, що зростання зарплати випереджало зростання цін, і робили висновок не тільки про номінальний, а й про фактичне підвищення оплати праці. Цю точку зору відкинув С.Г. Струмилин, що встановив, що реальна заробітна плата в 1917 р. впала майже вдвічі порівняно з 1913 р.

У цілому не можна заперечувати падіння реальної заробітної плати в роки війни, але до 1917 р. воно не було настільки помітно, як пізніше. У 1917 р. становище різко змінилося. Із застереженнями можна прийняти цифри перепису фабрично-заводської промисловості за 1913-1917 рр.., Яка на основі даних по більш ніж 2300 промисловим підприємствам визначила, що заробіток робочих в 1917 р. становив менше чверті довоєнної оплати праці.

Разом із заробітками робітників зростало і платню державних службовців, вчителів і представників інших професійних груп, що фінансуються державним бюджетом, – і це в тих умовах, коли видаткова частина бюджету починала переважати над дохідною. У середині 1917 вже були видні ознаки наближення інфляційного вибуху. Якоюсь мірою він був підготовлений започаткованим тоді ж зміною мінімуму гарантованої заробітної плати – його підвищення в першу чергу домоглися найбільші профспілкові об’єднання Москви і Петрограда. Позначився і помітно збільшився з серпня 1917 випуск кредитних квитків без золотого забезпечення. Наслідки не забарилися проявитися. У центральних губерніях Росії за два місяці (вересень-жовтень 1917 р.) ціни зросли на 340%. Нові тарифи оплати праці лише частково пом’якшили цей удар. Політична анархія і економічний хаос в кінці 1917 р. різко підхльоснули гонку цін і зарплати. Стрімко збільшується розрив між ними далеко не повністю компенсувався «карткової» продажем обмеженої кількості продуктів по державних «твердим» цінами.
Спроби введення «карткової» системи робилися ще до Лютневої революції. З весни 1917 р. в Москві і Петрограді за картками продавали хліб і цукор, а з літа – крупу і жири. На перших порах відмінність між «карткової» і ринковою вартістю найважливіших продуктів не було велике, але зазор між ними розширювався з кожним місяцем.

Посилання на основну публікацію