1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Історія
  3. Револююція 1918-1919 рр. в Німеччині

Револююція 1918-1919 рр. в Німеччині

Передумовою революції в Німеччині з’явилася I світова війна, яка була викликана зіткненням імперіалістичних інтересів ряду країн.
Німеччина вступила на шлях капіталістичного розвитку значно пізніше інших країн і застала світ вже поділеним. I світова війна в значній мірі була продиктована прагненням Німеччини перерозподілити раніше вже поділені колонії, розширити ринки і сфери впливу в своїх інтересах, німецьке уряд розраховував також вийти за допомогою війни з політичної кризи, який до того часу назрівав у всіх європейських країнах. Однак війна дуже швидко виснажила матеріальні та людські ресурси країни, і Німеччина вступила в смугу глибокої економічної кризи, не вийшовши при цьому з політичної. У роки війни в Німеччині був встановлений режим військової диктатури. Це посилювало невдоволення мас. Загострення протиріч в країні і наростання революційної кризи сприяли і військові невдачі німецької армії – в 1918 році Німеччина зазнала серйозної поразки як на західному, так і на східному фронтах.
Революція в Німеччині почалася 3 листопада 1918 виступом військових моряків в місті Кілі. 4 листопада повсталим матросам за допомогою приєдналися до них робітників і армійського гарнізону вдалося взяти владу в свої руки. У Кілі виникли Ради робітничих і солдатських депутатів. Керівна роль Рад була в руках правих соціал-демократів, які висунули на пост голови Кільського Ради Густава Носке. Слідом за виступом кільських моряків хвиля повстань прокотилася майже по всіх промислових містах Німеччини. 5-6 листопада відбулися виступи в Гамбурзі, Бремені, Любеку, Ганновері, Брауншвейгу, Кельні та інших містах Німеччини. Особливо рішучий характер події прийняли після повстання в Берліні, яке сталося 9 листопада 1918 року.
9 листопада кайзер Вільгельм II зрікся престолу і відбув до Голландії. К. Лібкнехт в цей же день проголосив створення Німецької соціалістичної республіки. На численних підприємствах Берліна були створені Ради. Виникнувши стихійно, в результаті революційного почину мас, і поширившись з великою швидкістю по всій Німеччині, Поради в переважною більшості залишилися без керівництва в перші години революції. Надалі на чолі Рад встало соціал-демократичне керівництво.

10 листопада був створений виконком Берлінського Ради, а також тимчасовий уряд, яке отримало назву Рада народних уповноважених (СНУ). Виконком Берлінського Ради очолив Р. Мюллер. За час своєї діяльності (з 10 листопада по 16 грудня) він прийняв ряд постанов:
– 11 листопада – постанова, відповідно до якого контроль за діяльністю старих чиновників та установ повинен був здійснюватися Радами.
– 23 листопада 1918 – «Положення про права Рад», яке забороняло Радам втручатися у діяльність посадових осіб та установ, проводити арешти осіб адміністративного апарату.
– 23 листопада 1918 – постанову, що забороняє Радам втручатися у справи управління промисловими підприємствами. Було видано постанову про скликання I всегерманський з’їзду Рад. Робота I всегерманський з’їзду Рад проходила в Берліні з 16 по 21 грудня 1918 Більшість делегатів з’їзду проголосували за скликання Національних зборів. Військова влада відмовилися підкорятися виконкому.
29 грудня 1918 відбувся Установчий з’їзд Комуністичної партії Німеччини (КПГ). У січні 1919 р в Берліні відбувся виступ пролетаріату. 12 січня в Берлін були спрямовані урядові війська, і виступ було придушено. Носке виступив проти керівників КПГ, К. Лібкнехта та Р. Люксембург, які 15 січня 1919, були вбиті. У квітні 1919 р спалахнуло повстання в Баварії, яке було придушене 1 травня. 19 січня 1919 пройшли вибори в Національні збори. Порядок виборів, характер виборчої системи були заздалегідь визначені Радою народних уповноважених в його постанові від 20 листопада 1918 Ця постанова запроваджувала в Німеччині загальне виборче право при таємному голосуванні, встановлювало пропорційну систему представництва. Виборчі права давалися як чоловікам, так і жінкам, які досягли 20-річного віку.
Засідання Національних зборів почалися 6 лютого в м Веймарі. 10 лютого був виданий закон про тимчасову організацію влади німецької держави, що передбачає обрання президента республіки та укомплектування уряду. 11 лютого президентом був обраний соціал-демократ Фрідріх Еберт, який негайно приступив до створення уряду.
Уряд було складено з представників 3 партій, які отримали найбільшу на виборах кількість голосів: соціал-демократів, християнсько-демократичної народної партії та німецької демократичної партії. Створене уряд увійшло в історію під назвою «Веймарська коаліція».
24 лютого збори приступило до обговорення питання про імперської конституції. 30 січня 1919 був опублікований проект конституції, розроблений Гуго Прейс.
Конституційна комісія працювала з березня по кінець липня 1919 31 липня 1919 Національні збори прийняли Конституцію, що отримала назву Веймарської. Веймарська конституція закріпила факт остаточного знищення монархії, проголосила створення буржуазно-парламентської республіки. Конституція складалася з 2 частин – «Пристрій і завдання імперії» і «Основні права та обов’язки німців». У питанні про державний устрій Німеччини конституція зробила крок вперед у порівнянні з бісмаркової конституцією 1871, значно посиливши централізується початку в державі. За конституцією 1919 до складу Німецької федерації входили 18 земель, кожна з яких мала свою конституцію, прийняту відповідно до імперської, скликала Ландтаг і укомплектовувала уряду земель. У системі центральних органів влади за конституцією передбачалося створення палати земель – рейхсрата.
За Веймарської конституції в Німеччині була встановлена ​​така система органів влади і управління. Загальнодержавним законодавчим органом був рейхстаг, який обирався населенням Німеччини терміном на 4 роки. Виключне право прийняття законів належало рейхстагу. Виконавча влада вручалася президенту і створюваному ним уряду. Президент обирався строком на 7 років. Конституція в ряді статей закріплювала право приватної власності. Були націоналізовані деякі галузі промисловості.
Революція 1918-1919 рр. в Німеччині в цілому не вийшла за буржуазно-демократичні рамки.

ПОДІЛИТИСЯ: