Революція в природознавстві – коротко

Ще на початку Нового часу геніальні вчені Микола Коперник (1473-1543) і Галілео Галілей (1564-1642) запропонували новий погляд на проблеми світобудови, місце в ньому Землі і людини. Їх наукові вишукування означали виклик укоріненим уявленням. У XVII ст. англійський учений Ісаак Ньютон (1643-1727) висунув ряд воістину революційних положень: сформулював закони руху, включаючи закон всесвітнього тяжіння. При цьому він не тільки не сумнівався в наявності Вищого Розуму, керуючого Всесвіту, але і вважав, що його відкриття тільки підтверджують існування Бога, оскільки вважав, що Всесвіт створений за Божественним планом і задумом.
Ньютон і ряд вчених XVII століття вважали Всесвіт величезним механізмом, які працюють за чітко визначеним правилам і законам, що залишається незмінною з часів первісного Божественного поштовху, надала їй рух. Їх уявлення отримали назву механістичної картини світу.
У XVIII в. було зроблено безліч важливих відкриттів у різних сферах наукового знання. Технічний прогрес дозволив створити нові, більш досконалі інструменти для наукових спостережень, завдяки яким учені змогли глибше проникати в таємниці природи. Спостереження астрономів за Сонячною системою за допомогою телескопа дали можливість здійснити найважливіші відкриття. Вільям Гершель (1738-1822) виявив раніше невідому планету – Уран, а також встановив, що кільце Сатурна складається з двох концентричних частин; виявив нові супутники Сатурна і Урана. Французький учений П’єр Лаплас (1749-1827) дотримувався механістичної концепції устрою Всесвіту. У капітальній праці «Небесна механіка» він прагнув на основі ньютонівського закону всесвітнього тяжіння пояснити всі астрономічні явища як систему механіко-математичних задач. Але на відміну від Ньютона Лаплас виключав Бога з Всесвіту. На здивоване запитання імператора Наполеона I, яку ж роль він відводить Богу в системі світу, вчений гордовито заявив: «Я не відчував потреби в цій гіпотезі!»

Не всі вчені XVIII в. розглядали світобудову як застиглу і відсталу систему. Німецький філософ Іммануїл Кант (1724-1804) у праці «Єдино можлива підстава для доказу буття Божого» запропонував концепцію виникнення Всесвіту з космічної туманності. Рухами елементів первинної космічної туманності, вважав Кант, управляло тяжіння і відштовхування молекул. Елементи з’єднувалися, а відштовхування частинок перетворювало внутрішній рух хмари в вихори, які поступово перейшли в загальне обертання всієї туманності. Центральна частина туманності перетворилася на вогненну кулю, а на периферії утворилися центри тяжіння, що зібрали навколо себе речовину і перетворилися в планети. Ця теорія підривала механістичне уявлення про світ, робила важливий крок на шляху формування нової наукової картини світу.
Вчених XVIII в. цікавили проблеми походження Землі і живих істот, що мешкають на ній. Французький геолог Жорж Луї Бюффон (1707-1788) вважав, що планети виникли в результаті зіткнення комети з Сонцем. Його цікавили питання походження живої і неживої природи, вчений висловив припущення, що тварини і рослини складаються з органічних молекул, а нежива природа – з неорганічних, при цьому органічні молекули неунічтожаемості і в різних поєднаннях створюють всі явища життя. Подібні матеріалістичні погляди абсолютно розходилися з релігійною картиною світу.
Завдяки використанню мікроскопа були зроблені важливі відкриття в біології. Голландський біолог Антоні ван Левенгук (1632-1723) досліджував перш незнайомий людині світ мікроорганізмів. Спробу класифікувати величезний матеріал, зібраний ботаніками та зоологами, зробив шведський природодослідник Карл Лінней (1707-1778). Він розділив тваринний світ на види, роди, загони і класи. Учений не сумнівався в тому, що все живе на Землі створено Богом, а кількість видів живих організмів незмінно з дня творіння.

Революція в природознавстві, що відбулася в XVII-XVIII ст., Накопичення фізичних, хімічних і біологічних знань похитнули колишні уявлення про устрій світу, засновані на текстах Біблії і працях античних і середньовічних авторів. У цей період набувають поширення матеріалістичні уявлення. Матеріалісти вважали, що первинна матерія, а не дух, свідомість; вона вічна, нескінченна і є єдиною реальністю. На їхню думку, людський розум цілком здатний пізнати матеріальний світ, наявність в якому надприродного заперечувалося. Світ розглядався як єдиний предмет пізнання. Від цих уявлень залишався один крок до атеїзму. Деякі мислителі XVIII в. були атеїстами, які вважали, що релігія – це фантастичне уявлення про природу і людину.

Посилання на основну публікацію