1. Моя освіта – реферати, конспекти, доповіді
  2. Історія
  3. Революція у Франції 1848

Революція у Франції 1848

До середини 19-го століття капіталістичні форми виробництва вже грали провідну роль в економіці, але їх подальший розвиток стримувався у багатьох країнах різними:

  • феодальними перешкодами;
  • засиллямм великих землевласників;
  • державними роздробленостями;
  • національним гнобленням.

Капіталізм породжував і новий антагонізм між буржуазією і робітничим класом.

Наростала криза політики правлячих кіл. У 1848-1849 роках революційні події набули загальноєвропейського характеру. Вся Європа була охоплена революційною пожежею.

Головною причиною революції у Франції стало невдоволення промислової буржуазії пануванням фінансової аристократії.

Середня і дрібна буржуазія, яку банкіри не допускали до влади, прагнула до встановлення республіки. Економічна криза 1847 року сприяла:

  • скороченню виробництва;
  • зниженню заробітків;
  • зростанню безробіття, яке  викликало невдоволення низів французького суспільства.

24 лютого 1848 року у Парижі спалахнуло повстання, в ході якого була повалена монархія і Франція, під тиском народу, була оголошена 25-ою республікою.

Тимчасовий уряд, сформований з лібералів і республіканців:

  • скасував дворянські титули;
  • оголосило свободу слова, друку, зборів;
  • запровадив загальне виборче право для чоловіків, які досягли 21 року.

Щоб заспокоїти безробітних, вони організували «національні майстерні» для виконання:

  • земляних робіт;
  • розчищення та мощення вулиць;
  • посадки дерев.

Для покриття витрат пов’язаних з організацією громадських робіт, податок на селянство був збільшений на 45%.

23 квітня відбулися вибори в Установчі збори, на яких переконливу перемогу здобули помірковані республіканці. Велике число депутатів належала до інтелігенції:

  • адвокати;
  • лікарі;
  • журналісти.

Сформований уряд видав 22 червня указ про розпуск національних майстерень, які піддавалися нападкам з боку буржуазних кіл. Всі неодружені чоловіки віком від 18 до 25 років, які працювали в майстернях, повинні були вступити в армію, решта — відправитися на земельні роботи в провінцію.

Дані заходи призвели до повстання робітників Парижу.

Було побудовано до 500 барикад, 40-45 тис. робочих захищали їх. Бої тривали з 23 по 26 червня. Проти повсталих робітників уряд кинув восьмидесятитисячна армію, мобілізовані буржуазні загони національної гвардії – всього 150 тис. осіб. Париж був переведений на облогове положення, а вся повнота влади передана генералу Кавеньяку.

Для придушення робочих використовувалася артилерія.

  • Близько 11 тис. повстанців були вбиті або розстріляні на місці;
  • 25 тис. — арештовані;
  • 3,5 тис. — заслані на каторгу.

Повстання робітників налякало французьку буржуазію.

Вона повела наступ на демократичні завоювання революції, вирішивши передати владу в руки президента, наділеного величезними повноваженнями. У грудні 1848 року президентом був обраний племінник Наполеона I Луї Наполеон Бонапарт, якому віддали голоси монархічно налаштовані буржуазні кола і селянство, наївно вірили, що племінник Наполеона I захистить інтереси дрібних землевласників.

2 грудня 1851 року Луї Бонапарт здійснив державний переворот, розпустивши законодавчі збори і оголосивши себе імператором. У Франції була відновлена монархія. Революція 1848 року зазнала поразки, так як вона не призвела до утвердження республіки.

ПОДІЛИТИСЯ: