Релігія східних слов’ян

Судити про віру східних слов’ян досить складно, оскільки прямих підтверджень дуже мало. Існують лише християнські антіязическіе письмові джерела, в яких інформація могла бути представлена ​​в спотвореному вигляді.

Історики припускають, що в основі релігійних поглядів слов’ян перебували сили природи, наділені божественними владиками. Цілком ймовірно, що язичницькі культи почали формуватися ще 30 000 років до н.е. з поступовим додаванням все нових і нових богів і культів.

У кожному племені були свої боги-покровителі, а також боги інших типів, часто розрізнялися лише по імені.

Наведемо лише деякі релігійні уявлення, які не є абсолютно точними і можуть відрізнятися в інших дослідників.

Бог Рід – прабатько всього сущого (неба, Землі і навіть Всесвіту). Творець інших богів і богинь. Творець людей. Він стоїть над усім і над усе.

Він створив Всесвіт у вигляді яйця. Всередині яйця жовток – Земля.

Жовток ділиться на частини.

Верхня частина – це живий світ людей.

Нижня «спідня» сторона – світ мертвих або нічна країна. Якщо там день, то у нас ніч. І шлях туди лежить через Океан-море, що оточило Землю.

Це уявлення абсолютно точно відображає реальність – куляста форма Землі і зміна днів і ночей.

Навколо Землі, немов шкаралупа, є 9 небес. Кожне небо має своє власне призначення: для Сонця, для зірок, для Місяця і т.д. Що теж вказує на розуміння орбіт, по яких обертаються космічні об’єкти.

Рід створив богів і істот. У всіх богів і істот був свій рівень.

Вищий рівень займали боги з найбільш значущими функціями, що охоплюють великі області (Сварог, Небо, Земля, Перун, Дажбог і Вогонь).

Середній рівень наповнювали боги з обрядовим, господарським і колективним значенням (білястого, Чур, Рожаниця і т.д.)

Нижчий рівень займали істоти місцевого призначення, наділені невеликою кількістю можливостей (лісовики, русалки, домовики, дворові, берегині, упирі, банники, …).

Всі вони залишали пантеон богів, тобто були групою богів, що належали до однієї міфології.

Стрибог був богом вітру.

Семаргл – бог смерті і небесного вогню

Велес – володарював над мертвими, магією і мудрістю.

А з Сонцем і небом асоціювалося 4 вищих бога (за кількістю пір року):

Хорc або Коляда (сонце-немовля) – поклонялися в період з 22 грудня по 21 березня (зимове сонцестояння – весняне рівнодення);

Ярило (сонце-юнак) – поклонялися в період з 21 березня по 22 червня (весняне рівнодення – літнє сонцестояння);

Дажбог або Купайла (сонце-чоловік) – поклонялися в період з 22 червня по 23 вересня (літнє сонцестояння – осіннє рівнодення);

Сварог або Световит (мудре сонце-старий) – поклонялися в період з 23 вересня по 22 грудня (осіннє рівнодення – зимове сонцестояння);

Сини Сварога мали високе значення, наприклад,

Перун – керував воїнами, блискавками і дощем. Згодом його культ ставав одним з найбільш значущих на Русі;

На середньому рівні були боги:

Білястого (Волос) – покровитель скотарства;

Макошь (Мокош’) – богиня родючості

Морана (Морена, Марана) – була темрявою, морозом і смертю. Коріння її імені до сих пір збереглися в мові: «мор», «морок», «морок», «морочити» і т.д.

Обряди в честь богів проводилися на місці перебування бога (в поле або в будинку), або в спеціальних капищах ( «капь» по-старослов’янською – ідол). У капище було встановлено ідол бога і вівтар, який служив для жертвопринесення. Найчастіше в жертву приносилися тварини, щоб задобрити або віддячити бога, наприклад, за військові успіхи.

Ритуали могли проводити волхви – жерці культу того чи іншого бога. За іншою версією жерців у древніх слов’ян не було, і виконувати функції жерця міг вождь і навіть старший член сім’ї.

В Україні до цих пір збереглися свята та обряди, які продовжують давні культи предків, наприклад, колядки, масниця, святки і інші.

Посилання на основну публікацію