Рейд Хмельницького по Україні

Після блискучих перемог за допомогою турецької кінноти під Жовтими Водами, Корсунем і Пилявцями, величезний простір земель, заселених «руським» народом було звільнено від поляків. Козацьке повстання викликало небувалий доти вибух гніву селянства. Вперше за довгі сторіччя з’явилася можливість об’єднання всіх українських земель в єдину державу. Але ідея державності ще не володіла молодої української елітою. Ні Богдан Хмельницький, ні інші козацькі вожді, просто не були готові до своєї нової ролі. На початку повстання їх політичний ідеал обмежувався створенням автономного «руського» князівства в складі Польщі.
Після битви під Пилявцями Хмельницький пройшов всю Волинь і Галичину, звільняючи українських хлопів від польського гніту. Після взяття Збаража там відбулася козацька рада, на якій голоси розділилися. Частина хотіла продовжувати шлях до Варшави і остаточно звільнитися від панства, інші застерігали Хмельницького від цього кроку. На цьому терені виділявся генеральний писар Хмельницького Іван Виговський, майбутній гетьман, узятий в полон у битві на Жовтих Водах, де він воював на боці поляків. Свою роль зіграла вибухнула в Україні епідемія чуми, яка торкнулася чорним крилом і козацьке військо. Крім того, кримські татари вирішили на зиму піти додому. На початку жовтня козацько-селянське військо оточило Львів, його православні жителі, бажаючи уникнути руйнування стародавнього міста, знищили опинилися там поляків і відкупилися від козаків величезним викупом. На початку листопада Хмельницький обклав польську фортецю Замостя, спалюючи по дорозі містечка, в яких проживали католики, уніати і іудеї. І знову послідувала тритижнева затримка більш ніж стотисячним війська біля другорядного населеного пункту. У результаті Хмельницький не скористався наданою можливістю увійти на територію Польщі і досягти Варшави. Більше того, він, будучи повним володарем звільнених західноукраїнських земель не зробив навіть спробу сформувати там органи самоврядування.
Відмова від походу на Варшаву, прагнення до участі у виборах нового короля свідчать про те, що Хмельницький все ще усвідомлював себе, козацтво і все тодішнє українське суспільство як частина Польської держави. Піднявшись протягом історично короткого часу на вершину військової і політичної влади, гетьман Хмельницький не зміг чітко сформулювати національну задачу. Політичні горизонти України ще не проглядалися ні самим народом, ні утворилася військовою елітою. Як буде видно з подальшого, сама еліта була вкрай неоднорідна в своїх устремліннях, частина з неї орієнтувалася на Польщу, частину на Москву, частина на Крим і Туреччину.
Тим часом у Варшаві обрали, нарешті, короля. Сейм, враховуючи настрої козаків, обрав Яна-Казимира, сина Сигізмунда III. Новий король, насамперед, направив Хмельницькому універсали з пропозиціями миру і просив повернути війська на Україну. І Хмельницький, після блискучих військових перемог, в двох кроках і політично і географічно від остаточного розгрому Польщі не тільки слухняно повертається додому, але і розсилає свої універсали з вимогами не розоряти польські маєтки і проханнями до хлопів повертатися до своїх панів. Це була перша тріщина між ним і народом. Але він все ще на гребені слави, його називають «новим Мойсеєм, які звільнили свій народ від польського рабства».

Посилання на основну публікацію