Реформи Сулли

Монтеск’є вважає, що головною метою диктатури Сулли було повернення римського народу до його древніх звичаям, але якби новий володар Риму мав такий намір, то він не вдавався б до кінця життя в перелюбі та всім чуттєвих насолод. Бажаючи на словах відновити давнє державне пристрої епохи найвищого розвитку римських доблестей, диктатор Сулла понад усе хотів заснувати нову аристократію і зробити назавжди неможливим демократію. Він намагався пов’язати свої установи з древніми формами державного устрою і взагалі утримати зі старого все, що було можливо. Закони, за допомогою яких Сулла прагнув досягти своєї цілі і які за імені його були названі законами Корнелія, були так само мудрі, як жорстокі заходи, якими він хотів приготувати для них грунт. Немає сумніву, що було б набагато краще, якби диктатор Сулла зрозумів, що не аристократія, а тільки добре влаштована конституційна монархія представляла собою форму правління, найбільш соответствовавшую потребам тогочасних римлян. Поновлення звання диктатора, яке вже більше ста років, здавалося, зовсім вийшло з ужитку, було незрівнянно дивніше, ніж основа монархії, бо диктатура Сулли була тираном і військовим деспотизмом, а таке насильницьке панування, оселити одного разу, могло служити заразливим прикладом для кожного підприємливого полководця.

 

Бажаючи надати аристократії більш сили і могутності, Сулла позбавив народних трибунів їх колишнього впливу, ухваливши, щоб у цю посаду обиралися тільки одні сенатори. Ті, хто погоджувався прийняти Трибунську звання, назавжди позбавлялися права займати якусь іншу посаду. Крім того Сулла обмежив veto трибунів певними випадками і поставив його в залежність від рішення сенату. Самий сенат, значно зменшився під час бур міжусобної війни, він посилив призначенням нього трьохсот нових членів із стану вершників. Диктатор Сулла збільшив також і число посадових осіб; квесторів – до двадцяти, преторів – до вісьмох, а верховних жерців і авгурів – до п’ятнадцяти. Далі він постановив правилом, щоб при роздачі посад дотримувалася відома поступовість, і поповнення складу колегії верховних жерців, яке перейшло останнім часом до народу, надав по колишньому її власним обранню. Подібними заходами Сулла думав знищити вплив деяких прізвищ і відновити знову могутність аристократії, що перетворилася на олігархію. Сулла намагався також покласти межу домаганням деяких окремих вельмож, видавши постанову, за якою сенат тільки в присутності певного числа членів мав право припиняти дію законів. З тієї ж причини він заборонив полководцям і намісникам починати війну без дозволу сенату, що перш траплялося досить часто.

Посилання на основну публікацію