Реформи другої половини 1960-х рр..

Зсув Хрущова не привело до помітних змін всередині Політбюро ЦК КПРС. Новий курс належало визначати найближчим соратникам опального лідера. Усунення «перегинів» і обережне розвиток – такими були головні пріоритети перших років брежнєвського правління. У листопаду 1964 р. приймається рішення про відновлення колишньої системи апарату влади. Були знову об’єднані сільські та промислові партійні комітети. У 1966 р. із Статуту КПРС прибраний пункт про обмеження термінів перебування на партійних посадах. Оновлення кадрів сповільнилося, що мотивувалося необхідністю їх стабільності і максимального використання. У 1965 р. були ліквідовані раднаргоспи. Управління промисловими галузями знову перейшло до міністерств.

Нова політика не звелася лише до усунення хрущовських «поломок». Господарська реформа другої половини 1960-х рр.. була настільки ж відповіддю на хрущовський «волюнтаризм», наскільки і спробою пристосувати економіку до реалій науково-технічної революції. Реформа фактично почалася в тому 1965 р. Незважаючи на задуми її авторів, вона мала обмежене значення. Вона не змінила економіку а лише ненадовго прискорила темпи її розвитку. Багато в чому в силу цього 8-а п’ятирічка (1966-1970 рр..) Виявилася найбільш успішною за весь послехрущевскій період.

Зростання асортименту товарів широкого вжитку, підвищення мінімальної заробітної плати, безоплатність освіти та медицини, збільшення відпусток і часткова оплата відпочинку – все це стало складовою частиною соціальної політики 1960-1970-х рр.. Потік нафтодоларів і сприятлива кон’юнктура на світових ринках сировини – головної статті радянського експорту – дозволили в 1970-х рр.. досягти мало не найвищого рівня життя населення за весь радянський період.

Посилання на основну публікацію