Реформація і Контрреформація в Європі – коротко

Розширення географічних горизонтів відомого європейцям світу, усвідомлення того, що Земля величезна і різноманітна, а пристрій світу мало схоже на описане в Біблії, поширення ідей гуманізму, багато в чому розходяться із середньовічним християнським світоглядом, справили величезний вплив на розуми європейців. Авторитет католицької церкви похитнулася; жадібність, любов священиків до грошей викликали протест простих прихожан.
У XVI в. центром руху проти католицької церкви і папського престолу стала Німеччина. Тут почалася Реформація – релігійно-політичний рух, що призвело до розколу церкви і викликало бродіння і смути по всій Європі. Основоположник Реформації Мартін Лютер (1483-1546) стверджував: не повинно бути посередників між Богом і людиною; священики не володіють якимось особливим даром в порівнянні з мирянами; церква не повинна володіти багатствами і землями, їх потрібно у неї відібрати; монастирі необхідно закрити.

Погляди Лютера знайшли підтримку у багатьох світських правителів Німеччини, давно вже мріяли заволодіти церковними землями. Слідом за Лютером з проповіддю створення нової церкви виступив Жан Кальвін (1509-1564), який розгорнув свою діяльність в Женеві. Він стверджував, що доля людини – дано йому врятувати свою душу чи ні – визначена Богом і змінити тут нічого не можна. Той, кому судилося врятуватися, володіє стійкою вірою, що дає сили боротися з диявольським спокусою і допомагає в повсякденних справах. Отже, обранцем Бога є людина удачливий, а в цей історичний період удачею вважалося вміння заробляти гроші. Подібна позиція ідеально підходила представникам зародження буржуазії і активно нею підтримувалася.
Противників верховенства папи римського, які прагнули до реформи католицької церкви, стали називати протестантами. Ідеї ​​Реформації поширилися серед населення Швейцарії, Північній Німеччині, Південній Франції, Нідерландів, Скандинавських країн.
Папство не бажало миритися з втратою свого впливу. У Західній Європі в XVI-XVII ст. розгорнулася гостра боротьба між протестантами і католиками. Папський престол спробував перейти в наступ і здійснити Контрреформація. Були проведені реформи внутрішнього устрою церкви, а з метою боротьби з ворогами католицтва створені особливі організації, найзначнішою з яких стало «Товариство Ісуса», або орден єзуїтів.
У середині XVI ст. в Німеччині спалахнула війна між протестантськими і католицькими князями, що закінчилася в 1555 р підписанням Аугсбургского світу, який проголосив принцип «Чия влада – того й віра». У другій половині XVI століття запекла збройна боротьба розгорнулася між французькими протестантами (гугенотами) і католиками. Майже на 100 років Європа поринула у вир релігійних воєн.
Як релігійний конфлікт між місцевими протестантами-кальвіністами і католицькою Іспанією в XVI ст. почалася революція в Нідерландах. У боротьбу проти феодальної Іспанії, яка володіла Нідерландами, включилися народні низи, буржуазія торгових міст, а також нідерландська аристократія, тісно пов’язана з буржуазними колами. Незважаючи на що застосовувалися іспанською армією жорстокі заходи, вона зазнала поразки від повсталих, на чолі яких став принц Вільгельм Оранський (1533-1584). У 1579 р північні протестантські провінції Нідерландів об’єдналися в Республіку Сполучених провінцій (Голландії). Перемога Нідерландської революції (Іспанія визнала незалежність Нідерландів в 1648 р) означала встановлення буржуазних відносин. У XVII ст. невелика по території Голландія стала однією з провідних торговельних і промислових держав Європи.

Конфлікт протестантів і католиків поряд з династичними і торгово-економічними протиріччями став однією з причин Тридцятилітньої війни (1618-1648) – першої загальноєвропейської війни, в яку було втягнуто більшість країн континенту. Австрійські Габсбурги, які очолювали католицький табір, зазнали поразки від коаліції протестантських государів, в яку входила і Франція. Після війни до неї перейшла провідна роль в європейській політиці. У число великих держав увійшла також Швеція, яка встановила гегемонію на Балтиці. Згідно з укладеним після закінчення війни Вестфальському світу (1648), протестантська церква зрівнювалася в правах з католицькою, а в Європі відбулися територіальні зміни. Була закріплена територіальна роздробленість Німеччини.
Сформована Вестфальська система міжнародних відносин була побудована на ідеї балансу сил і принципу національного державного суверенітету, коли кожна держава має всю повноту влади на своїй території. В результаті виникла міжнародно-правова основа системи міжнародних відносин в Європі.

Посилання на основну публікацію