Розширення географічних горизонтів відомого європейцям світу, усвідомлення того, що Земля величезна і різноманітна, а пристрій світу мало схоже на описане в Біблії, поширення ідей гуманізму, багато в чому розходяться із середньовічним християнським світоглядом, справили величезний вплив на розуми європейців. Авторитет католицької церкви похитнулася; жадібність, любов священиків до грошей викликали протест простих прихожан.
У XVI в. центром руху проти католицької церкви і папського престолу стала Німеччина. Тут почалася Реформація – релігійно-політичний рух, що призвело до розколу церкви і викликало бродіння і смути по всій Європі. Основоположник Реформації Мартін Лютер (1483-1546) стверджував: не повинно бути посередників між Богом і людиною; священики не володіють якимось особливим даром в порівнянні з мирянами; церква не повинна володіти багатствами і землями, їх потрібно у неї відібрати; монастирі необхідно закрити.
Погляди Лютера знайшли підтримку у багатьох світських правителів Німеччини, давно вже мріяли заволодіти церковними землями. Слідом за Лютером з проповіддю створення нової церкви виступив Жан Кальвін (1509-1564), який розгорнув свою діяльність в Женеві. Він стверджував, що доля людини – дано йому врятувати свою душу чи ні – визначена Богом і змінити тут нічого не можна. Той, кому судилося врятуватися, володіє стійкою вірою, що дає сили боротися з диявольським спокусою і допомагає в повсякденних справах. Отже, обранцем Бога є людина удачливий, а в цей історичний період удачею вважалося вміння заробляти гроші. Подібна позиція ідеально підходила представникам зародження буржуазії і активно нею підтримувалася.
Противників верховенства папи римського, які прагнули до реформи католицької церкви, стали називати протестантами. Ідеї Реформації поширилися серед населення Швейцарії, Північній Німеччині, Південній Франції, Нідерландів, Скандинавських країн.
Папство не бажало миритися з втратою свого впливу. У Західній Європі в XVI-XVII ст. розгорнулася гостра боротьба між протестантами і католиками. Папський престол спробував перейти в наступ і здійснити Контрреформація. Були проведені реформи внутрішнього устрою церкви, а з метою боротьби з ворогами католицтва створені особливі організації, найзначнішою з яких стало «Товариство Ісуса», або орден єзуїтів.
У середині XVI ст. в Німеччині спалахнула війна між протестантськими і католицькими князями, що закінчилася в 1555 р підписанням Аугсбургского світу, який проголосив принцип «Чия влада – того й віра». У другій половині XVI століття запекла збройна боротьба розгорнулася між французькими протестантами (гугенотами) і католиками. Майже на 100 років Європа поринула у вир релігійних воєн.
Як релігійний конфлікт між місцевими протестантами-кальвіністами і католицькою Іспанією в XVI ст. почалася революція в Нідерландах. У боротьбу проти феодальної Іспанії, яка володіла Нідерландами, включилися народні низи, буржуазія торгових міст, а також нідерландська аристократія, тісно пов’язана з буржуазними колами. Незважаючи на що застосовувалися іспанською армією жорстокі заходи, вона зазнала поразки від повсталих, на чолі яких став принц Вільгельм Оранський (1533-1584). У 1579 р північні протестантські провінції Нідерландів об’єдналися в Республіку Сполучених провінцій (Голландії). Перемога Нідерландської революції (Іспанія визнала незалежність Нідерландів в 1648 р) означала встановлення буржуазних відносин. У XVII ст. невелика по території Голландія стала однією з провідних торговельних і промислових держав Європи.
Конфлікт протестантів і католиків поряд з династичними і торгово-економічними протиріччями став однією з причин Тридцятилітньої війни (1618-1648) – першої загальноєвропейської війни, в яку було втягнуто більшість країн континенту. Австрійські Габсбурги, які очолювали католицький табір, зазнали поразки від коаліції протестантських государів, в яку входила і Франція. Після війни до неї перейшла провідна роль в європейській політиці. У число великих держав увійшла також Швеція, яка встановила гегемонію на Балтиці. Згідно з укладеним після закінчення війни Вестфальському світу (1648), протестантська церква зрівнювалася в правах з католицькою, а в Європі відбулися територіальні зміни. Була закріплена територіальна роздробленість Німеччини.
Сформована Вестфальська система міжнародних відносин була побудована на ідеї балансу сил і принципу національного державного суверенітету, коли кожна держава має всю повноту влади на своїй території. В результаті виникла міжнародно-правова основа системи міжнародних відносин в Європі.