Реформа центрального управління при Петрі Першому

Намітилася ще в XVII столітті тенденція до абсолютизму зажадала ще більшої централізації влади в умовах Північної війни.

У 1699 році Боярська дума була замінена царем Ближньої канцелярією, перейменованої в 1708 році в «Консилией міністрів».

П. І. Ягужинський
Наступним кроком стало створення в 1711 році Урядового сенату, що став вищим урядовим установою. Він мав не тільки законодавчими, а й розпорядчими та судовими функціями, а також контролював роботу розгалуженого державного апарату в центрі і на місцях. До складу Сенату цар призначив 9 чоловік, що представляли як родову знати (включаючи колишніх членів Боярської думи), так і своїх висуванців. Рішення Сенату приймалися його членами на загальних зборах.

Над діяльністю Сенату також було встановлено контроль: в 1722 році був призначений генерал-прокурор (П. І. Ягужинський), якого називали «оком государевим» у Сенаті.

Реформа 1718-1720 років скасувала громіздкі і неповороткі накази і ввела колегії. Спочатку їх було 11.

Колегія закордонних справ відала зовнішньою політикою, Військова – сухопутної армією, Адміралтейства-колегія – морським флотом, Юстиц-коллегия – цивільним і кримінальним судом, Берг-колегія – гірничо-заводською промисловістю, Мануфактур-коллегия – мануфактурної промисловістю. На відміну від наказів рішення тут приймалися колективно (колегіально). Кожну колегію очолювали президент, віце-президент, кілька радників. Для керівництва діяльністю колегій були видані Генеральний регламент і регламенти кожної колегії.

Центральне місце в системі управління займала таємна поліція. Справами про державні злочини відав Преображенський наказ, а потім Таємна канцелярія. Вони перебували у віданні самого імператора.

Посилання на основну публікацію