Просвітництво. Початок друкарства

У XVI столітті на Русь стали ввозити папір – більш зручний матеріал для письма, ніж береста, і значно дешевший, ніж пергамент. З появою паперу книги стали дешевшати, їх стало більше. Зростання потреби в записах, поява паперу спричинили за собою зміни в техніці письма. На зміну «статуту», при якому букви майже квадратної форми виписувалися з надзвичайною точністю і урочистістю, приходить «полуустав» – більш швидке так і вільний лист.

Центрами книжності були монастирі, при яких знаходилися кнігопісние майстерні та бібліотеки, що налічують іноді сотні томів. Деякі князі теж мали свої книжкові майстерні.
З утворенням єдиної держави зросла потреба в грамотних людях. На Стоглавого соборі у 1551 році було прийнято рішення відкрити в Москві та інших містах при церквах і монастирях училища, «щоб священики і диякони і всі православні християни в кожному граді зраджували їм своїх дітей на вчення грамоті і на вчення книжкового листа». Навчанням грамоті стали займатися і спеціальні «майстра» недуховного звання, які за «кашу да гривню грошей» навчали грамоти протягом двох років.

Найбільшою подією культури середини XIV століття стало виникнення російського друкарства. Воно почалося з ініціативи Івана Грозного та за підтримки церкви. У 1564 році в Москві на друкованому дворі (в казенній друкарні) Іван Федоров і його помічник Петро Мстиславец надрукували першу російську книгу «Апостол». У 1565 році був виданий «Часословець» – книга для навчання грамоті. Іван Федоров був не тільки друкарським майстром, але і літературним редактором. Він виправляв переклади, заміняв застарілі і малозрозумілі слова, писав післямови до книг, в яких вів мову про значення освіти.
Книгодрукування мало величезне просвітницьке значення. Друкована книга була значно дешевше рукописної і тому доступніше для людей.

Посилання на основну публікацію