Пропагандистська і ідеологічна робота СРСР в роки війни

Агітаційно-пропагандистська робота зіграла у Великій Вітчизняній війні роль, яка не знає історичних прецедентів. Вона здійснювалася в умовах жорсткої цензури воєнного часу, всі кошти ідеологічного впливу були мобілізовані для об’єднання ресурсів і зусиль у боротьбі проти фашизму. Необхідно було не тільки донести до радянських людей відомості про наших силах, але і протистояти ідеологічному натиску супротивника, дезавуювати фашистську пропаганду, обрушившуюся в перші місяці війни на жителів окупованих територій, на передові рубежі оборони.

Величезну масову аудиторію створювало радіо. Вже в Наприкінці червня 1941 р все знаходилися в індивідуальному користуванні радянських громадян радіоприймачі та передавальні пристрої були вилучені, трансляції велися через розвішані в квартирах та громадських місцях репродуктори в строго певний час. Через два дні після нападу Німеччини було засновано Радянське інформаційне бюро для підготовки інформації про становище на фронтах. Радіо віщало на 70 мовах народів СРСР і на 28 іноземних. Голос диктора Ю.Б. Левітана, який читав зведення з фронтів, став «голосом країни».

Перші «Вікна ТАСС» – випуски трафаретних плакатів, подібних виходив у роки Громадянської війни «Вікнам ЗРОСТАННЯ», – з’явилися в Москві ще 27 червня 1941 Всього за роки війни було випущено масовим тиражем +1289 назв плакатів. Вони робилися відразу по отриманні зведень з фронту або найсвіжішої міжнародної інформації. Над плакатами працювали найкращі художники – графіки і карикатуристи – Б.Є. Єфімов, Кукринікси (М.В. Купріянов, П.Н. Крилов, Н.А. Соколов), В.Б. Корецький, М.М. Черемних та ін. Такі випуски стали з’являтися і в інших великих містах, в Ленінграді працював «Бойовий олівець».
Іншим потужним зброєю воєнного часу був тиражний плакат, над ним працювали багато відомих художників. Художники працювали над оформленням армійських газет і малюнками до бойових листками. У міру зміни співвідношення сил і особливо після битви під Сталінградом змінювалася тональність плакатного мистецтва – героїко-патетична поступово витіснялася оптимістичними образами наближення перемоги. У червні 1942 р в Москві відкрилася виставка «Плакат Великої Вітчизняної війни». А навесні наступного року в ЦПКіВ ім. М. Горького пройшла виставка німецького трофейної зброї.

Москвичі у «Вікон ТАРС» на Кузнецькому мосту. 1941
У липні 1942 року в газеті «Червона зірка» був опублікований пристрасний нарис І.Г. Еренбурга «Убий німця!». Перша ж військова стаття цього письменника датована 22 червня 1941 За 1418 днів війни Еренбург написав близько двох тисяч статей, у тому числі для видань союзників. За масштабами праці та силі впливу такої діяльності важко знайти аналоги у світовій публіцистиці. У жанрі публіцистики працювали в ті роки та інші письменники.

Події на передовій і в тилу відобразили на фотоплівку відомі фотографи, які працювали фотокореспондентами загальносоюзних і фронтових газет. У складі фронтових кіногруп працювало понад 200 кінодокументалістів. Така робота вимагала чималого особистої мужності, завдяки їх героїчній праці документальні свідчення тих років дійшли до нашого часу. Із знятих на фронті матеріалів по гарячих слідах монтувалися випуски кінохроніки і повнометражні документальні фільми («Розгром німецьких військ під Москвою», «Сталінград» та ін.).

Плакат Б. Єфімова. 1942
Ще коли фашисти стояли під Москвою, в столиці був розіграний Кубок з російської хокею, а влітку наступного року відбувся антифашистський мітинг спортсменів. Вже влітку 1942 р з фронту стали відкликати відомих спортсменів. Відновилося проведення спортивних змагань. Футбольний матч пройшов в 1942 р в блокадному Ленінграді, влітку 1943 р «Спартак» грав у зруйнованому Сталінграді з місцевою командою «Трактор». Такі акції самі були могутньою зброєю, вони вселяли впевненість у перемозі.

Посилання на основну публікацію