Прихід до влади в Німеччині націонал-соціалістів

Економічна і політична криза в післявоєнній Німеччині була глибше і важча, ніж в інших європейських державах. Незважаючи на те що була прийнята демократична Веймарська конституція, політичної стабільності в країні не було. Авторитет уряду знижувався і через економічні труднощі. Німеччина була змушена виплачувати переможцям величезну контрибуцію, яка важким тягарем лягала на її економіку. Інфляція досягала небачених розмірів, зростало безробіття. Розпочатий в 1929 р світова економічна криза погіршила і без того важке становище Німеччини, в 1930 р країна виявилася не в змозі виплачувати репарації.
Несприятлива ситуація в Німеччині посилювалася почуттям національного приниження, що охопила суспільство. Німцям доводилося терпіти важкі умови Версальського договору, окупацію військами країн Антанти частини своєї території (Рурської області), що тривала до 1930 р Це визначило популярність націоналістичних ідей, закликів до реваншу, до повернення Німеччини «належного їй місця» в Європі та у світі. Чулися прокльони на адресу тих, хто, як вважали багато, в 1918 р «зрадив» Німеччину і привів її до капітуляції. Найчастіше в цьому звинувачували соціал-демократів (які входили в уряд), комуністів (які очолили листопадову революцію 1918 р) і ділків капіталу («підкуплених» Антантою).
Важкою ситуацією скористалася вкрай націоналістична расистська організація, яка називала себе Націонал-соціалістичної робітничої партії Німеччини (НСДАП). Її очолив колишній фронтовик А. Гітлер. У програмі партії головними ворогами називалися представники великого капіталу, висувалися антисемітські та «патріотичні» гасла, містилися вимоги експропріювати нетрудові доходи, передати державі монополістичні концерни, усуспільнити і передати дрібним торговцям універсальні магазини, селянству – поміщицькі землі. Ці пункти програми могли бути здійснені шляхом встановлення влади НСДАП і її вождя – фюрера Гітлера.
Великого впливу на німецьке суспільство нацисти добилися в роки світової економічної кризи. До цього часу чисельність нацистської партії значно зросла і її лідери успішно використовували ситуацію нестабільності, падіння авторитету традиційних політичних партій у своїх інтересах. Нацисти створили штурмові загони, які тероризували їхніх супротивників.

Успіху нацистів сприяв страх правлячих кіл Німеччини перед Ширяєв комуністичним рухом. Деяким їх представникам фразеологія нацистів здавалася меншим злом, ніж гасла комуністів, що не приховували своєї мети встановлення диктатури пролетаріату. Гітлер знайшов прихильників і серед великих промисловців, яких так критикувала офіційна нацистська пропаганда.
На початку 30-х рр. підтримка нацистів виборцями швидко росла. У парламенті (рейхстазі) члени НСДАП сформували значну за чисельністю фракцію. 30 січня 1933 президент Гінденбург призначив Гітлера рейхсканцлером (главою уряду). Після цього нацисти негайно приступили до здійснення свого плану захоплення влади. У ніч на 28 лютого спалахнуло будівлю рейхстагу. У цьому злочині безпідставно були звинувачені комуністи. Провокація стала приводом для введення в країні надзвичайного стану та скасування всіх демократичних прав і свобод. У березні 1933 р на парламентських виборах в умовах відкритого терору штурмовиків і шаленою пропагандистської кампанії нацисти отримали 43% голосів. Це дозволило їм оголосити про свою перемогу і почати розправу над противниками. У Німеччині були заборонені всі політичні партії, крім НСДАП, ліквідована свобода друку. Почалися повальні арешти противників нацизму. Спочатку це були комуністи, партія яких була заборонена, потім соціал-демократи, а потім – всі незадоволені нацистським режимом. У країні була створена мережа концтаборів, в яких містилися політичні в’язні. Знаряддям здійснення репресій стала організована в квітні 1933 державна таємна поліція (гестапо).

Посилання на основну публікацію