Природа і населення Візантійської імперії

Прямою спадкоємицею Римської імперії була Візантійська (Східна Римська) імперія, що проіснувала майже 1000 років. Їй вдалося відбитися від вторгнень племен варварів у V-VII ст. і ще кілька століть залишатися найсильнішою християнською державою. Сучасники називали її державою ромеїв (римлян). Поширене зараз назву Візантія з’явилося тільки наприкінці XV в. Воно походить від імені грецької колонії Візантії, на місці якої в 330 р римський імператор Костянтин I заклав свою нову столицю – Константинополь.
Візантійська імперія була розташована в східній частині Середземномор’я. У період свого найбільшого розширення в VI ст. вона включала в себе землі, що розкинулися на трьох континентах – в Європі, Азії та Африці. Середземноморський клімат сприяв розвитку землеробства і скотарства. На території імперії добували залізо, мідь, олово, срібло, золото та інші корисні копалини. З Єгипту надходив писальний матеріал – папірус. Імперія була в стані протягом тривалого періоду забезпечувати себе всім. Вона розташовувалася на перехресті найважливіших торгових шляхів. Із сухопутних найзнаменитішим був Великий шовковий шлях, що простягнувся на 11 тис. Км, з загадкового Китаю до Константинополя. «Шлях пахощів» пролягав з Індії, з Цейлону і островів Південно-Східної Азії через Аравію і порти Червоного моря і Перської затоки. У Константинополі сходилися торгові шляхи, що пролягали по Середземному і Чорному морях і зв’язували країни Сходу і Заходу.
Візантійська імперія перевершувала всі інші християнські країни за чисельністю населення, досягав у період найвищого розквіту держави 35 млн чоловік. Основну частину підданих імператора становили греки і частина населення, яка прийняла грецьку мову і еллінську культуру. Крім того, на великій території Візантії жили слов’яни, сирійці, єгиптяни, вірмени, грузини, араби, євреї.

Посилання на основну публікацію