Прийняття християнства і хрещення Русі

Одним з найбільших подій, що мали довгострокове значення для Русі, стало прийняття християнства як державної релігії. Основна причина введення християнства в його візантійському варіанті – православ’ї – полягала в необхідності формування державної ідеології, духовного об’єднання різноплемінних народів Русі, зміцнення міжнародних зв’язків на міцній основі. У нових умовах язичницька релігія не забезпечувала у повному обсязі процес формування державності, так як в силу властивого їй багатобожжя не спроможна була об’єднати Русь, зміцнити авторитет великокнязівської влади. Процес прийняття нової релігії був тривалим і суперечливим. Він почався спробою князя Володимира створити єдиний язичницький пантеон. Головним же стало хрещення оточення князя і Києва за православним чину в 988 р Хрещення народу найбільш активно здійснювалося в 988-998 рр. На відміну від міського населення селяни ще довго не приймали нову віру, причому особливо серйозним було опір в північних районах країни (Новгород та ін.).
Об’єктивно запровадження християнства сприяло зміцненню політичної єдності давньоруських земель, остаточної ліквідації племінної відособленості. Православ’я справило значний культурний вплив на суспільство: більш широке поширення отримала писемність, з’явилися школи, почалося систематичне літописання.
Поява на Русі після прийняття християнства літератури слов’янською мовою, з одного боку.
і становлення державної структури – з іншого, сприяли широкому поширенню грамотності. Яскравим свідченням цього є берестяні грамоти – листи на бересті різноманітного (переважно ділового) змісту Вони виявлені при розкопках в 9 давньоруських містах (основна маса в Новгороді, де природні умови сприяли їх кращого збереження).
В XI – поч. XII в. на Русі поширюється велика кількість перекладних творів як релігійного, так і світського змісту. В цей же час відбувається становлення оригінальної літератури, найбільш раннім пам’ятником якої є «Слово про Закон і Благодать» митрополита Іларіона, написане в сер. XI ст. Найважливіше місце в давньоруській літературі посідає жанр літописі. Першим літописним склепінням, текст якого може бути реконструйований, є так званий Початковий звід к. XI ст. У нач. XII в. в Києво-Печерському монастирі створюється видатний твір середньовічної літератури – «Повість временних літ». У «Повісті» розгортається широке полотно російської історії, яка розглядається як частина історії слов’янської, а пізніше – як частина історії всесвітньої. Автор (можливо, монах Нестор) використовував ряд перекладних джерел, а також вітчизняні літописи і усні легенди.
В XI ст. розвиваються кам’яне храмове будівництво, церковна живопис. До наших днів збереглися видатні пам’ятки архітектури сер. XI ст. – Собори св. Софії в Києві та Новгороді, Спаський собор у Чернігові.

Посилання на основну публікацію