Причини, суть і етапи громадянської війни в Росії

Громадянські війни відомі в історії з найдавніших часів. На побутовому рівні громадянська війна – це війна між громадянами однієї держави.
Стосовно до Росії Громадянська війна 1917-1922 рр. – Це обумовлена ​​глибокими соціальними, політичними, економічними, національними та іншими протиріччями збройна боротьба за владу між різними групами і верствами населення країни, що проходила за активного втручання іноземних держав та включала військові операції регулярних армій, повстання, заколоти, партизанські і диверсійно-терористичні дії і інші форми.
Чому ж почалася Громадянська війна в Росії? Які її причини? Хто винен в її розв’язанні, ескалації, мільйонних людських жертвах?
Причини війни не можна звести до винності в самому її початку будь-якої з сторін. Її історичні передумови слід шукати в стані російського суспільства до лютого 1917 року, коли Росія перманентно входила в стан громадянської війни, а причини – в діях або бездіяльності основних політичних сил країни в період від лютого 1917 приблизно до літа 1918 р
Якщо ретроспективно оцінювати передумови та причини Громадянської війни в Росії, то їх можна звести до наступного.
1. Загострення соціальних протиріч в російському суспільстві, які накопичувалися протягом десятиліть і навіть століть і гранично заглибилися в ході Першої світової війни.
2. Бездумна політика провідних політичних партій, які не змогли стабілізувати ситуацію після повалення самодержавства. Боротьба за армію в умовах тривала війни вела до її розвалу.
3. Захоплення влади більшовиками і прагнення повалених класів відновити своє панування.
4. Суперечності в таборі соціалістичних партій, які на виборах в Установчі збори отримали понад 80% голосів, але не зуміли забезпечити згоду ціною взаємних поступок.
5. Втручання іноземних держав у внутрішні справи Росії. Інтервенція стала каталізатором Громадянської війни, а підтримка країнами Антанти білогвардійських військ і урядів багато в чому зумовила тривалість цієї війни.
6. Грубі помилки і прорахунки більшовиків, Радянського уряду в цілому ряді важливих питань внутрішньої політики (розкол села влітку 1918 р, розкозачення, політика «воєнного комунізму»).
7. Соціально-психологічний аспект Громадянської війни. Психологія і психопатологія революційної епохи багато в чому зумовлювали поведінка кожної людини і великих соціальних груп людей в роки війни. Насильство сприймалося як універсальний метод вирішення багатьох проблем. У Росії ціна людського життя завжди була не надто значною. В епоху Громадянської війни взаємне озлоблення людей девальвувало і цю величину.
Проблема періодизації історії Громадянської війни неодноразово була предметом наукових дискусій, але й донині немає єдиної точки зору.
До недавнього часу у вітчизняній історичній науці панував ленінський підхід. В.І. Ленін розглядав Громадянську війну в двох аспектах:
а) як найбільш гостру форму класової боротьби (тривала в Росії з жовтня 1917 р до жовтня 1922 г.);
б) як особливий період в історії Радянської держави, коли військовий питання виступав в якості головного, корінного питання революції (з літа 1918 р до кінця 1920 г.) [6].
Цей особливий (по В.І. Леніну) період радянські історики 1960-1980-х рр. ділили, як правило, на три етапи:
перший – кінець травня 1918 – березень 1919 р .;
другий – березень 1919 – березень 1920 р .;
третій – квітень 1920 – листопад 1920
Але зустрічалися й інші підходи: в 1990-х рр. Ю.А. Поляков (Інститут російської історії РАН) запропонував таку періодизацію історії Громадянської війни в Росії. Вона охоплює період з лютого 1917 по 1922 р Ю.А. Поляков виділив наступні етапи громадянської війни в нашій країні:
1) лютий – березень 1917 – насильницьке повалення самодержавства, відкритий розкол суспільства головним чином за соціальною ознакою;
2) березень – жовтень 1917 – невдача російської демократії в спробі встановити громадянський мир, посилення соціально-політичного протистояння в суспільстві, ескалація насильства;
3) жовтня 1917 – березня 1918 – повалення більшовиками Тимчасового уряду, встановлення радянської влади, новий розкол суспільства, поширення збройної боротьби (Брестський мир з’явився одним з факторів розколу);
4) березень – червень 1918 – локальні воєнні дії, формування армій білих і червоних, терор з обох сторін, подальша ескалація насильства;
5) літо 1918 г. – Кінець 1920 г. – Велика Громадянська війна між масовими регулярними арміями, іноземна інтервенція, партизанська боротьба в тилах, мілітаризація економіки (власне Громадянська війна, або, точніше кажучи, Велика Громадянська війна);
6) 1921-1922 рр. – Поступове згасання війни, її локалізація на околицях і повне закінчення [7].
Безумовно, і підхід Ю.А. Полякова далеко не досконалий. Але він, на наш погляд, являє собою більш високий рівень осмислення історії Громадянської війни в Росії.
Значить, причини Громадянської війни в нашій країні не можна зводити до пошуків однозначних її винуватців, а слід розглядати як результат багатоетапного процесу наростання і загострення соціально-політичного протистояння в російському суспільстві.

Посилання на основну публікацію