Причини розпаду Давньоруської держави

Причини розпаду:
• панування «натурального господарства»;
• зростання феодального землеволодіння;
• зміцнення князівсько-боярської еліти;
• слабкий розвиток транспортних комунікацій;
• етнічна неоднорідність населення;
• наявність міжусобиць;
• зміна торгових шляхів і тиск кочівників.
Найбільші землі і князівства:
Київське князівство:
– Статус Києва: церковний центр Русі (митрополичий двір);
– Ослаблення Києва як центру російських земель (боротьба і протистояння князів за титул Великого (Київського) князя).
Галицько-Волинське князівство:
Створено Романом Мстиславовичем (Волинь, приєднав Галич і Київ наприкінці XII ст.), Апогею досягло при Данилові Галицькому.
Особливості:
– Політичний вплив місцевого боярства;
– Спроби налагодити економічні та політичні зв’язки з країнами Центральної та Західної Європи;
– Протистояння монгольській навалі.
Новгородська республіка:
– Боярсько-купецька;
– Феодально-аристократична;
– Економічно орієнтована на балтійський регіон;
– Влада народного віче;
– Важлива роль в правлінні належала владиці – Новгородському архієпископу.
Чернігівська та Новгород-Сіверська земля:
– Новгород-сіверський князь Ігор Святославович – герой «Слова о полку Ігоревім»;
– Співпраця з половцями в міжусобних війнах.
Полоцька земля:
Практично незалежна з початку XI ст. (Власна династія – нащадки Ізяслава, сина Володимира Святославовича). Піка розвитку досягла в правління Всеслава Брачіславовіча Чародія (1044-1101 рр.). Данники Полоцька – балтські племена, що проживали по нижній течії Західної Двіни. У XII в. – Стрімке поділ на уділи і одне тимчасово посилення полоцкого віче, вибирати князів з нащадків Всеслава.
Володимиро-Суздальська земля:
– Мала незалежність від Києва під час правління Юрія Долгорукого;
– Ядро сучасної Російської держави.
1147 – заснування Москви Юрієм Долгоруким.

Посилання на основну публікацію