Причини криз у розвинених країнах

За підрахунками економістів розвинених країн, соціальна стабільність забезпечується лише тоді, коли рівень життя основної маси населення протягом життя одного покоління зростає приблизно вдвічі.

У післявоєнні роки нетривалі і безпечні для «соціального миру» економічні спади відбувалися лише в окремих розвинених країнах. Німеччина в 1966 р пережила перший після війни економічна криза, хоча спад виробництва був незначним. Зате в 1974-1975 рр. масштаби кризи виявилися більшими, країна зіткнулася з проблемою масового безробіття, про яку німці вже забули. Кризи зачепили всі розвинені країни, у тому числі і Японію, яка раніше успішно їх уникала. Постраждала і Швеція, де погіршення економічного становища в середині 1970-х рр. призвело до того, що в 1976-1982 рр. соціал-демократи опинилися в опозиції, до влади прийшли буржуазні партії.

Труднощі рубежу 1960-1970-х рр. були викликані двома основними причинами.

• Перш за все в країнах Заходу у повоєнні роки пріоритет віддавався проведенню активної соціальної політики, задоволенню зростаючих запитів найманих працівників. Це призвело до швидкого зростання державних витрат, виникненню в багатьох державах бюджетного дефіциту (перевищення витрат над доходами). Особливо гостро ця проблема стояла в США, які понесли великі витрати на війну в Південно-Східній Азії. У підсумку збільшилася інфляція, яка не припинялася навіть в роки криз. Інфляція і пов’язаний з нею зростання цін знижували купівельну спроможність населення, що підривало можливості розвитку економіки.

Інакше кажучи, «кейнсіанська» модель розвитку виявила свою обмеженість: ринкова економіка не могла витримати безмежного збільшення соціальних витрат, тим більше в умовах, коли росли непродуктивні витрати коштів на військові цілі.

• Іншою причиною кризи стало вичерпання можливостей екстенсивного розвитку. У перші повоєнні десятиліття економічне зростання здійснювався в основному за рахунок збільшення числа підприємств і обсягів продукції, що випускається. Застереження вчених про те, що подібний шлях розвитку призведе до виснаження базових природних ресурсів, ігнорувалися.

У 1973 р, після чергового конфлікту на Близькому Сході між Ізраїлем та арабськими країнами, почалося швидке зростання цін на нафту. Ісламські країни вирішили «покарати» Захід за підтримку Ізраїлю і стали скорочувати видобуток нафти. Нафтовидобувні підприємства, що належали західним монополіям, були націоналізовані, хвиля націоналізації прокотилася і по інших неф-тепроізводящім країнам. У підсумку в 1973-1974 рр. ціни на нафту зросли з 2,9 долара за барель до 11,3 долара (майже в 4 рази). Це призвело до того, що в розвинених країнах були введені обмеження на користування автотранспортом, знижена температура всередині будівель в період опалювальних сезонів.

Author: Олександр
Фанат своєї справи і просто крутий чувак.