Правління Володимира Мономаха

Син Всеволода Ярославича і дочки візантійського імператора Костянтина 9-го Мономаха – Анни, Володимир Всеволодович Мономах народився 26 травня 1052 року.

З 1067 року він став князем смоленським, а пізніше, з 1078 року – чернігівським. У період з 1113 по 1125 роки Мономаху належав великий київський престол. Він показав себе не тільки сильним правителем, але і щасливим воєначальником, а також письменником.

Князь Володимир Мономах прагнув підтримувати мирні відносини, уникати усобиць між руськими удільними князями.

Але, як це не парадоксально, миротворчі устремління часто приводили Мономаха в самий центр кривавих усобиць. Перше серйозне військове зіткнення в біографії Володимира Мономаха відбулося в 1077 році. Тоді він виступив проти половців за наказом Ізяслава, київського князя. У 1078 році Мономах взяв участь в міжусобній суперечці про київське князювання, яке дісталося в результаті його батькові. У тому ж році він отримав від батька в князювання Чернігівські землі, де відбудував замок (в Любечі), який здатен витримати серйозну облогу.

Але, коли в 1094 році під його стіни прийшов Олег Святославич з військом половців, який захотів повернути князювання свого батька, Володимир не став битися. Він пішов з дружиною в Переяславль, який після заняття смоленського престолу передав своєму братові.

Будучи смоленським князем, Володимир не тільки прагнув налагодити мирні відносини з сусідніми князями, а й допомагав їм у боротьбі з ворогами.

Він був організатором з’їздів удільних князів в:

  • Любечі (1097 рік);
  • Витичеві (Уветичах) (1100 рік).

Хоча батько заповідав велике київське княжіння саме йому, Володимир Мономах відмовився від цієї великої честі і назвав князем київським Святополка 2-го Ізяславича – свого двоюрідного брата.

Пізніше Мономах надавав Святополку допомогу в походах на кочівників-половців. Заповіт Всеволода здійснився лише після смерті Святополка 2-го у 1113 році. На правління Володимир Мономах був покликаний верхівкою київської знаті, яке було у страху перед народним повстання проти лихварів.

Князь не тільки придушив смуту, а й визнав за необхідне розібратися в причинах її виникнення. Прагнучи запобігти повторенню подібного, він сприяв врегулюванню норм боргового права, яке знайшло своє відображення в Статуті Володимира Мономаха.

Цим Статутом:

  • скасовувалося холопство за борги;
  • встановлювався точний розмір стягнутих відсотків, що покращувало стан боржників і найманих працівників (закупів).

Роки правління Володимира Мономаха ознаменувалися безперервною боротьбою з половцями. Прагнучи зміцнити мир в руських землях, Володимир допомагав князям в боротьбі з кочівниками.

Трохи менше 20 разів укладав мир з половцями.

Мономах був прихильником наступальної політики і організовував рейди вглиб половецьких територій. Він активно використовував для організації своїх походів народне ополчення. І така позиція приносила свої плоди. У ті періоди, коли кочівники йшли від кордонів Русі і на прикордонних землях наступав мир, популярність князя була неймовірно висока.

У 1116 році Мономах брав участь у війні проти Візантії, підтримуючи поваленого імператора Діогена, який був одружений на Марії – його дочці. Війна припинилася після загибелі Діогена. У тому ж році син Володимира Мономаха Мстислав був відправлений в похід на половців. У 1120 року з руських земель були вигнані печеніги.

Правління князя Володимира Мономаха призвело до серйозного економічного і політичного посилення Русі. Це був період розквіту культури і літератури. Варто зазначити, що для свого часу Володимир був прекрасно освіченою людиною і володів безсумнівним літературним талантом.

На схилі віку він створив величний літературний твір, який дійшов до нашого часу – «Повчання Володимира Мономаха дітям».

Розповідь князя про своє життя, лист до князя чернігівського та мудрі поради нащадкам – ось короткий зміст «Повчання Володимира Мономаха». Звертаючись до читача, руський князь закликає творити добро і мати страх божий у серці.

Дає Володимир і цілком практичні поради:

  • цілком не покладатися у війні на воєвод;
  • встановлювати суворий порядок і вимагати дотримання його;
  • не розлучатися зі зброєю в неспокійні часи;
  • любити дружину, але не давати їй влади над собою і т. д.

Найважливіше значення цього твору укладено не в його літературних чеснотах і практичній користі, а в озвучених з вуст великого князя заклику до об’єднання руських земель і припинення міжусобиць.

Помер Володимир Мономах в 19 травня 1125 року. Князь був похований в київському Соборі Святої Софії. Після смерті Мономаха на київський престол зійшов його син, Мстислав Великий.

Посилання на основну публікацію