Правління імператора Олександра 3 – коротко

Імператор Олександр III (1881-1894) в офіційній літературі кінця XIX – початку XX ст. іменувався Миротворцем. У радянській історіографії період його правління було прийнято називати епохою «контрреформ». У кожному разі цікавий і суперечливий період становлення в Росії індустріального суспільства (1880-1890) припав на період діяльності уряду Олександра III.
Суть політики нового імператора відбив маніфест 29 квітня 1881, в якому поряд з обіцянками продовжити великі реформи попереднього правителя було заявлено про непорушність принципів необмеженого самодержавства. У відповідь на цей маніфест три ліберальних міністра подали у відставку, і видну роль при дворі став грати обер-прокурор Синоду К.П. Побєдоносцев.
У 1881 р було затверджено Положення про заходи для збереження державної безпеки і громадського спокою, за яким будь-яка місцевість могла бути оголошена на надзвичайному стані. Глава губернії отримував право забороняти збори закривати органи друку й навчальні заклади, заарештовувати і висилати людей без суду.
У 1882 р були прийняті Тимчасові правила про друк, за якими нараду чотирьох міністрів одержало право закривати будь-які видання.
У 80-і рр. XIX ст. були частково переглянуті ліберальні реформи народної освіти – новий університетський статут 1884 знищував університетську автономію, а циркуляр «про куховарчинихдітей» 1887 забороняв вступ до гімназії дітей з нижчих станів.
У 1889 було видано Положення про земських дільничних начальників, які поєднали в своїх руках судову і адміністративну владу над селянами. Крім того, було посилено роль дворянського елемента в земських установах, а по Городовому положенню 1892 число міських виборців зменшилася в 3-4 рази.
У той же час необхідно відзначити, що за Олександра III була частково збережена практика призову «знаючих людей» з земських кіл для обговорення урядових заходів. Приймалися значні заходи щодо зміцнення фінансового стану країни, будівництва залізниць, полегшення становища селян. Саме в період правління Олександра III було покладено початок робочого законодавству з охорони праці. В основному були збережені положення судової системи, однією з найпрогресивніших і найдемократичніших у світі. І, нарешті, не будучи залученою в жоден військовий конфлікт, країна отримала можливість мирного розвитку.
Урядом Олександра III було здійснено ряд заходів щодо русифікації околиць імперії, серед яких уніфікація управління та діловодства в Прибалтиці, на Кавказі і в Середній Азії. Крім того, проводилась обмежувальна політика щодо євреїв – була скорочена «смуга осілості», введена відсоткова норма при вступі до навчальних закладів, проводилися виселення євреїв з міст. При проведенні зазначеної політики уряд Олександра III, а згодом і Миколи II спиралося на націоналістичні і великодержавні гасла, підтримуючи шовіністичні настрої частини населення.

Посилання на основну публікацію