Правління Бориса Годунова

Після смерті Федора Івановича на Земському соборі царем був обраний Борис Годунов (1598-1605) який фактично був главою держави і при недоумкуватим Федора (1584-1598). Серед найважливіших заходів, що проводилися під керівництвом Годунова, виділяються наступні:
• скасування податкових пільг церкви і монастирів в 1584 р
• встановлення патріаршества на Русі в 1589 р .;
• заборона переходу селян у Юріїв день в 1593 р .;
• Указ про урочні літа (п’ятирічний термін розшуку швидких селян) в 1597 р .;
• укладання вигідних мирних договорів зі Швецією та Польщею.
Після офіційного вступу на престол Бориса Годунова довелося зіткнутися з великими труднощами в управлінні державою. Через неврожай 1601-1603 рр. тільки в Москві загинуло від голоду 127 тис. чоловік. Урядові заходи боротьби з голодом – роздача хліба і грошей – успіху не мали. Процвітало лихварство і спекуляція хлібом, великі землевласники не захотіли видати свої хлібні запаси. Щоб послабити соціальну напругу, був дозволений тимчасовий обмежений перехід селян від одного поміщика до іншого, проте масові втечі селян і холопів, відмови від сплати повинностей тривали. Важка економічна ситуація всередині країни привела до падіння авторитету Годунова і готовності народних мас піти на бунт в надії на поліпшення життя. Ось чому в період Смутного часу на політичній сцені з’являється так багато авантюристів, що залучають під свої знамена різні верстви населення. У цей час відбулися ряд великих селянських повстань (Хлопка Косолапа 1603 р Івана Болотникова в 1606 р. Та ін), а також спроби сусідніх країн встановити свою владу в російській державі під прикриттям самозваних царів (Лжедмитрія I, Лжедмитрія II).
Підсумки Смутного часу. На рубежі XVI-XVII ст. протиріччя в соціально-економічному та політичному розвитку країни привели її до всеосяжного кризи, настанню періоду Смутного часу в історії російської держави. Правлячі кола виявилися не в змозі вивести країну з кризи, протистояти спробам розчленувати Росію ззовні. Створилася реальна загроза втрати російським народом державності, втрати ним самостійності. У цих умовах основною силою, що організувала боротьбу з іноземною інтервенцією, стали кращі представники російської та інших народів країни, широкі народні маси.
Боротьба за владу верхівки суспільства завдала серйозного удару по економіці держави, її міжнародному становищу та територіальної цілісності. Так, за підсумками Столбовського мирного договору 1617 зі Швецією Росія втратила єдиного виходу до Балтійського моря, а Деулінське перемир’я з Польщею 1618 закріпило за Річчю Посполитою Смоленську і Чернігово-Сіверську землі З підписанням цих двох нерівноправних договорів для Росії закінчилося Смутні часи і іноземна інтервенція. Зберігши національну незалежність, країна забезпечила свій подальший розвиток.

Посилання на основну публікацію