Повсякденність СРСР 1930-х років

Повсякденне життя тих років поєднувало щоденну турботу людей про житло, їжу та одяг з пафосом великих будівництв, жахом репресій і гордістю за досягнення країни. Молоді ентузіасти не шкодували себе на будівництвах перших п’ятирічок. Значна частина населення щиро вірила, що через кілька років позбавлення закінчаться і настане щасливе життя.

Скасування карткової системи в 1935 р. не зробило товари більш доступними.

Навіть у Москві та Ленінграді, які перебували на особливому положенні, щоденним явищем стали черги в магазинах. У містах з 1933 р. існувала комерційна торгівля за підвищеними цінами. Для людей, що мали золото, срібло, ювелірні цінності, в 1932-1935 рр. були доступні магазини Торгсин (Всесоюзне об’єднання з торгівлі з іноземцями), де можна було купити все необхідне. Для всієї системи відносин все більш характерним стає вираз «блат» – можливість дістати, зробити щось по знайомству. Стрімке зростання міського населення загострювало житлову проблему. Мільйони людей жили в бараках і підвалах. У Москві та Ленінграді з’явилися завербовані в селах для важкої роботи люди, які не мали права протягом ряду років змінити її (згодом їх стали називати «лімітниками»).

Разом з тим для чималого числа людей важливу роль грали моральні стимули: нагороди (грамоти, ордени), заохочення учасників стахановського руху, оголошення за ударну працю «знатними людьми» робітників і колгоспників. Надію на майбутнє вселяли:

  • доступність безкоштовної освіти та центрів культури;
  • зміни в найбільших містах (метро в Москві, тролейбуси на вулицях ряду обласних центрів);
  • будівництво нових фабрик і заводів.

Почало стабілізуватися життя в селі, повертаючись до рівня 1928 р. Крім офіційних радянських свят, в побут людей в 1935 р. повернулися Новий рік і ялинка. Вперше вихідний день з 30 грудня 1935 р був перенесений на 1 січня 1936 р.

Інший рівень життя мав партійно-радянське і господарське керівництво. Вони отримували пайки в спеціальних розподільниках за мінімальними цінами, відпочивали і лікувалися у відомчих санаторіях і лікарнях. Існувала сувора градація одержуваних ними благ. Свій «шматок пирога» мала частина творчої та технічної інтелігенції: величезні гонорари і премії. Влада вимагала створювати спеціальні магазини і їдальні для ударників, а потім стахановців.

Посилання на основну публікацію