Повсякденне життя під ас Другої Світової війни

Війна стала важким випробуванням. У 1942 р на фронт почали закликати з 17 років. На лихах інших наживалися спекулянти, злодії. Для ряду категорій номенклатурних працівників продовжували існувати закриті розподільники, спецпайки. У містах і робочих селищах в листопаді 1941 р була введена карткова система розподілу хліба, цукру, кондитерських виробів. На централізованому державному постачанні з усього населення країни знаходилося 80 млн осіб, у тому числі 14 млн в армії і флоті. Але навіть у Москві взимку 1941/42 р видавалося не більше 30-40% від норми. В інших районах країни до весни 1942 видавали третину покладеного. На душу населення в день припадало близько 200 грамів зерна і 100 грамів картоплі.

З весни 1942 р розгорнулася кампанія зі створення підсобних господарств підприємств. У 1945 р ці господарства давали близько 40% картоплі і 60% овочів. Серйозну допомогу надали поставки із США, Англії, Канади. На них припало близько 11% загальної витрати продовольства і фуражу. Влітку 1944 Л.П. Берія доповідав Сталіну про смертні випадки від виснаження в ряді районів Алтайського краю. Від недоїдання і голоду загинуло до третини населення Якутії. Звільнення Червоною Армією країн Східної Європи ставило перед сільським господарством СРСР нові завдання. Треба було хоча б по мізерним нормам постачати жителів звільнених територій, годувати сотні тисяч військовополонених. Допомога продовольством була надана населенню Белграда, Варшави, Відня, Праги, Берліна та інших європейських міст.

Проблемою тилу було погане житло і важкі умови роботи. Мільйони людей жили в бараках, землянках. Евакуйованих розміщували по квартирах і будинках місцевих жителів. Не вистачало дров, вугілля для опалення.

Трудівники тилу відправляли на фронт посилки з теплими речами, здавали гроші та цінності у фонд Червоної Армії. Високі гонорари багатьох діячів мистецтва йшли на будівництво танків і літаків.

Посилання на основну публікацію