Повстання Булавіна

Спроби обмежити козацьке самоврядування, масове примусове використання людей на будівництві флоту і фортечних споруд Азова і Таганрога, постійні експедиції з розшуку втікачів викликали одне з наймасовіших повстань XVIII століття – під керівництвом козака Кіндрата Опанасовича Булавіна.

Розпочалося воно в жовтні 1707: загін Булавіна знищив царський загін, присланий для пошуку і повернення втікачів. Але військовий отаман Лук’ян Максимов зумів розбити його і змусити до втечі в Запорізьку Січ. Звідти Булавін став розсилати «чарівні грамоти», закликаючи селян і козаків до повстання. Цей заклик підтримали на Україні, в Тамбовському, Воронезькому, Борисоглібському повітах.

Зібравши значні сили (до семи тисяч осіб), Булавін у квітні 1708 року розбив військо Максимова і зайняв козачий «столицю» – Черкасск, де був на загальновійськовому колу обраний отаманом «Всевеликого» війська Донського.

Козаки. Гравюра

Сили повсталих розділилися. Один загін попрямував до Ізюма, інший – на Саратов, третій (на чолі з самим Булавіним) – на Азов. Невдача Булавіна під Азовом змусила його повернутися до Черкасськ. Тут проти нього був складений змову знатних козаків, які вбили його 7 липня 1708.

Але й після смерті Булавіна повстання тривало. Повстанці обложили Саратов і зуміли взяти Царицин. Царським військам вдалося незабаром захопити Черкасск та інші бунтівні міста. Було страчено понад 200 булавінців. Однак спротив тривав до березня 1709 року. А селянські хвилювання в 60 повітах не припинялися аж до кінця 1710.

Посилання на основну публікацію