Повідомлення про Хрещення Русі

Хрещення Русі (988 рік) є одним з найбільш знаменних подій для території всієї країни і подальшої культури нашої Батьківщини. Мова йде не тільки про прийняття нової віри і духовному сенсі (який є більш суттєвим для віруючих) цієї події, а й про вплив на культуру країни в цілому.

Хрещення слід розглядати в історичному контексті, так як подібно будь-масової релігії християнство згодом, а точніше практично відразу після загибелі свого зачинателя, тобто Христа і його найближчих учнів, перетворилося в інструмент політичний, який дуже вміло використовували правителі різних країн для роботи з народними масами. Безумовно, ці твердження не заперечують духовних подвигів святих подвижників і глибокого внутрішнього змісту цієї релігії, мова йде тільки про аспекті політичному, який теж має своє значення в цьому світі. Отже, в 988 році князь Володимир Святославович виконує хрещення країни з центром в Києві на той період.

Насправді до Володимира на Русі християнство поступово поширювалося, так як його бабуся – княгиня Ольга була першою хрещеною правителькою країни, а за сто років до Ольги з Візантії на Русь посилав проповідників митрополит Фотій, завдяки чому князі теж брали вчення Христа. Проте, офіційним роком вважається 988, так як саме тоді нова релігія закріплюється на державному рівні, а колишні виявляються в опалі.

Згідно досить відомій легенді Володимир приймає християнство, так як в період свого великого посольства порівнює інші релігії і йому не подобаються заборони іудаїзму та ісламу, а християнство здається найбільш прийнятним варіантом. Проте, таке просте пояснення, звичайно, не дає повної картини дійсності. Свою роль також мали і відносини з Візантією і шлюб з візантійською принцесою, яку спеціально віддавали за Володимира, щоб зміцнити монарші династії.

Досить багато факторів зійшлося для того щоб Русь стала саме християнської. Багато в чому тут вплинула більш цивілізована Візантія, яка використовувала звернення верхівки влади прилеглих варварських держав в свою релігію для отримання більшого контролю і визначеності щодо дій цих країн. Менш ста років Русь залишається на боці Візантії, коли релігія ділиться на православ’я і католицизм і завдяки цьому розквітає самобутнє і неймовірно насичене в духовному і культурному сенсі православ’я.

Посилання на основну публікацію