Повалення королівської влади у Франції

Обмеження влади короля викликало невдоволення аристократії і придворних кіл. В той же час, в країні зростав вплив представників радикальних рухів. Серед них були члени політичних клубів якобінців і кордельеров Максиміліан Робесп’єр, Жорж Дантон, Жан Поль Марат, Камілл Демулен і Жак Ебер. Стало лунати все більше голосів з вимогою повалення монархії.
Серйозна загроза для Франції виходила від європейських держав, королі яких боялися поширення революції. Монархи Австрії і Пруссії, а також підтримувані ними загони контрреволюціонерів-емігрантів готували вторгнення у Францію. У відповідь Законодавчі збори оголосило війну Австрії, а потім і іншим європейським державам. 10 серпня 1792 парижани і загони з інших міст пішли на штурм королівського палацу Тюїльрі. У той же день Законодавчі збори позбавило короля влади. Монархія у Франції була ліквідована.
Патріотичний порив дозволив французам одержати ряд перемог над окупантами. Революційні війська перейшли в наступ і вигнали інтервентів з країни. Національні збори – Конвент, обраний на основі загального виборчого права, у вересні 1792 прийняв декрети про скасування монархії і встановлення республіки. Людовик XVI був засуджений до смерті і страчений.

Проте становище на фронті залишалося загрозливим, в країні загострився економічна криза. Причини труднощів радикальні революціонери – якобінці бачили в підступах ворогів революції – зрадників і монархістів. Радикалів не влаштовувала позиція помірних республіканців – жирондистів, і вони наполягали на прийнятті рішучих заходів проти контрреволюціонерів. Робесп’єр, Марат, Дантон вимагали встановлення диктатури, яка повинна була, на їхню думку, впоратися як з економічними труднощами, так і з ворогами революції. Марат на засіданні Конвенту заявив: «Тільки силою можна встановити свободу, і прийшов момент організувати на короткий час деспотизм свободи, щоб розтрощити деспотизм королів». Якобінці знайшли підтримку в низах. Оплотом радикальних сил стала Комуна (орган міського управління) Парижа. Знаряддям масового терору проти контрреволюціонерів з’явився заснований Конвентом Революційний трибунал – суд з надзвичайними повноваженнями.

Посилання на основну публікацію