Потсдамська (Берлінська) конференція

Потсдамська конференція стала останньою і найтривалішою (17 липня – 2 серпня 1945 г.) зустріччю трьох вищих керівників СРСР, США і Великобританії. Правда, з усіх учасників зустрічей «великої трійки» незмінним залишався лише лідер СРСР Сталін; замість президента США Рузвельта, який помер 12 квітня 1945 року, приїхав його наступник Гаррі Трумен; прем’єр-міністра Великобританії Черчілля, який програв вибори, в ході конференції замінив новий прем’єр-міністр Клемент Еттлі.

Центральне місце в роботі Берлінської конференції зайняли питання, пов’язані з демілітаризацією, денацифікації і демократизацією Німеччини. Відповідно до колишніми домовленостями союзників Потсдамские угоди передбачали повне роззброєння Німеччини, розпуск її збройних сил, знищення монополій і ліквідацію в країні всієї промисловості, яка могла б бути використана для військових потреб, знищення нацистської партії, підконтрольних їй організацій і установ, запобігання будь-якої нацистської і мілітаристської діяльності та пропаганди в країні. Було прийнято рішення зрадити головних військових злочинців суду Міжнародного військового трибуналу. Учасники конференції підписали спеціальну угоду про репарації, що підтверджувало право потерпілих від німецької агресії народів на компенсацію і визначало джерела отримання платежів. Була остаточно узгоджена система чотиристоронньої (за участю СРСР, США, Великобританії і Франції) окупації Німеччини, яка повинна була служити її демілітаризації та демократизації.

Потсдамськими угодами була остаточно визначена нова польсько-німецький кордон по лінії Одер – Західна Нейсе; німецьке населення, що залишилося в Польщі, Чехословаччині та Угорщині, чекало переселення до Німеччини. Також була підтверджена передача Радянському Союзу Кенігсберга (з 1946 р – Калінінград) і прилеглого до нього району. Нарешті, Сталін знову обіцяв не пізніше ніж через три місяці після капітуляції Німеччини вступити у війну проти Японії.

Посилання на основну публікацію