Поширення європейської цивілізації

І духовна культура Європи протягом нового часу мало-помалу поширювалася серед народів інших частин світу. З часу віддалених морських подорожей і відкриття нових країн почалася насамперед діяльність місіонерів, що відправлялися в різні частини світу для звернення тубільців в християнство. У другій половині XVI століття в католицькій церкві була навіть заснована з цією метою особлива конгрегація для поширення віри (congregatio de Propaganda fide), за прикладом якої згодом виникли місіонерські товариства та інших сповідань. Проповідь християнства охопила всю земну кулю, але в багатьох місцях вона зустрілася з вкрай несприятливими умовами, особливо там, де існують старі релігії начебто буддизму або магометанство. У сучасній Африці останнім сильно поширюється навіть і тепер [1]. У великій мірі заважав успіху цієї проповіді і образ дій європейців по відношенню до тубільців (винищення цілих племен, звернення їх у рабство, експлуатація їх праці і взагалі жорстоке поводження). Між іншим, китайські події 1900 пояснюються тою ж причиною. З іншого боку, однак, уже заради одного самозбереження народи, що відстали на шляху розвитку, вважають за потрібне запозичувати у європейців їх технічні винаходи і прикладні знання, при чому передові люди цих народів приходять до свідомості і взагалі переваги європейської цивілізації. У указуваному відношенні особливо великі успіхи зробила в другій половині XIX ст. Японія, в якій в даний час відбувається сильне економічний і культурний розвиток європейського характеру.

Посилання на основну публікацію