Поразка «лівої» опозиції в СРСР

Після відходу від справ В.І. Леніна більшість членів Політбюро ЦК на чолі з «трійкою» у складі І.В. Сталіна, Г.Є. Зінов’єва і Л.Б. Каменєва вели спільну боротьбу проти Л.Д. Троцького. Коли той був скинутий, всередині відразу ж розкололася «трійки» спалахнула боротьба за визначення подальшого курсу партії, всієї внутрішньої і зовнішньої політики СРСР. Вирішивши проблему відновлення господарства, нова економічна політика себе вичерпала, і перед країною в новій червоній оболонці встала колишня завдання модернізації.

Програма партії більшовиків, націлена на побудову соціалістичного суспільства, припускала розвиток промисловості і збільшення чисельності робітничого класу. Був потрібен швидкий індустріальний ривок. А для цього були необхідні величезні інвестиції, вкладення капіталу. Існувало два можливих джерела отримання необхідних коштів для індустріалізації: внутрішній (за рахунок населення країни) і зовнішній (кредити і допомога з боку розвинених країн Заходу).

Спроби залучити західні капітали шляхом роздачі концесій на початку непу незмінно оберталися нікчемним результатом. Допомога і кредити Заходу могли стати реальністю тільки в разі перемоги там соціалістичних революцій. СРСР всіляко підтримував комуністичні партії, що виникли після перемоги більшовиків у Росії в більшості країн світу. Компартії об’єдналися в 1919 р в Комуністичний інтернаціонал (Комінтерн), який повинен був стати штабом світової революції. У зв’язку з надіями на подібний хід розвитку подій пріоритетне значення в політиці РК11 (б) набував Виконком Комінтерну на чолі з його головою Г.Є. Зінов’євим.

Саме Г.Є. Зінов’єв, Л.Б. Каменєв і їхні прихильники виступили проти ідеї про можливість побудови соціалізму в одній окремо взятій країні. Так у партії виникла «нова опозиція». Зінов’єв і Каменєв використовували багато ідей свого недавнього опонента Троцького: ставка на молодь, гасла боротьби з бюрократизмом. Головною метою опозиціонерів було відсторонення від керівництва партією сталінської угруповання. Однак на XIV з’їзді ВКП (б) в 1925 р Сталіну і його прихильникам вдалося ізолювати ленінградську делегацію, практично єдину, яка підтримала виступ «нової опозиції», а потім домогтися схвалення з’їздом політичної та організаційної лінії ЦК партії. З’їзд підтвердив курс на побудову повного соціалістичного суспільства в СРСР в умовах капіталістичного оточення.
Після розгрому «нової опозиції» Г.Є. Зінов’єв і Л.Б. Каменєв зблизилися з Л.Д. Троцьким. 7 листопада 1927, в 10-річний ювілей Жовтневої революції, опозиція організувала демонстрації в Москві та Ленінграді, припиненні за допомогою сили. У грудні 1927 р XV з’їзд ВКП (б) затвердив постанову ЦК про виключення з партії Троцького і Зінов’єва, а також ухвалила рішення виключити ще 75 учасників троцькістсько-зіновьевекой опозиції. Через день після закінчення роботи з’їзду з партії були виключені тисячі троцькістів.

Посилання на основну публікацію