Поняття, причини і наслідки феодальної роздробленості

Під феодальної роздробленістю розуміють форму організації суспільства, що характеризується економічним посиленням вотчинних володінь і політичної децентралізацією держави.
Період феодальної роздробленості на Русі охоплює час з другої половини XII до поч. XIV в. Процес цей розпочався після смерті великого князя Мстислава (1125-1132), коли князівства і землі Русі стали виходити з покори центральної влади. Для настала нової епохи були характерні тривалі кровопролитні міжусобиці князів, війни за розширення земельних володінь.
Найбільш важливі причини роздробленості
1. Розділ єдиної території держави між спадкоємцями в умовах відсутності юридично обґрунтованого права престолонаслідування. Формально початок «питомої періоду» відноситься до часу заповіту Ярослава Мудрого в 1054 р, за яким він посадив своїх синів для управління країною в різних російських областях. Розділи княжих земель між спадкоємцями, що стали особливо відчутними до XIII в., Погіршували дроблення князівств-держав.
2. Панування натурального господарства. Феодальне господарство в цей час в основному носило натуральний характер, було замкнутим. Економічні зв’язки з центром були слабкі, а військово-політичну могутність місцевої влади неухильно посилювалася, тому міста поступово перетворилися насамперед у ремісничо-торговельні центри для навколишніх земель.
3. Зміцнення власності феодалів на землю. Багато міст являли собою феодальні садиби, фортеці князів. У містах створювалися місцеві апарати влади, їх головним завданням було підтримання авторитету влади місцевого князя.
4. Ослаблення зовнішньої загрози – половецьких набігів, інтенсивність яких різко впала в результаті активних військових дій Володимира Мономаха та його сина Мстислава.
5. Падіння престижу Києва, пов’язане з тим, що він втратив своє колишнє значення торгового центру Русі. Хрестоносцями були прокладені нові торгові шляхи з Європи на Схід через Середземне море. Крім того, Київ був практично зруйнований в 1240 р під час монголо-татарської навали.
Наслідки феодальної роздробленості. Не можна однозначно судити про час роздробленості як період занепаду. У цей час ростуть старі міста, з’являються нові (Москва, Твер, Дмитров та ін.). Складаються місцеві апарати влади, які допомагають в управлінні, виконують поліцейські функції, збирають кошти для проведення самостійної політики окремих князівств. На основі «Руської Правди» складаються місцеві законодавства. Таким чином, можна говорити про загальний підйомі російських князівств в XII – поч. XIII в. З іншого боку, падіння військового потенціалу Русі привело до того, що процес внутрішнього соціально-економічного та політичного розвитку був перерваний зовнішньої інтервенцією. Вона йшла трьома потоками: зі сходу – монголо-татарська навала, з північного заходу – шведсько-датсько-німецька агресія, з південного заходу – військові нападу поляків і угорців.

Посилання на основну публікацію