Полтавська битва – реферат

Карл XII вів роботу по підготовці здійснення удару по Росії. У його планах було завдати поразки росіянам військовими силами, в які входили 16 тисячний корпус під командуванням Левенгаупа (в Ліфляндії), 14-тисячний корпус під командуванням Лібекера (у Фінляндії) і флот в Прибалтиці.

Для Петра Першого цей час (1708 рік) було дуже скрутним, тому що Карл був абсолютно непередбачуваний в своїх планах і діях, тому доводилося зміцнювати і Петербург і Москву одночасно. У червні 1708 Карл XII зі своїми військами почав наступ на Росію: спочатку він форсував Березину і почав просування до міста Могильова. Одночасними активними діями флот і війська шведів наблизилися до Петербургу і до річки Неви. Але все це виявилося безуспішним, так як білоруське і російське населення почало свою партизанську боротьбу проти військ шведів.

Карл зрозумів, що такий наступ «в лоб» на столицю не буде успішним, тому він повернув свої війська в бік України, тобто на південь Росії. Він був упевнений, що таким маневром зможе не тільки зайти з тилу і напасти, але ще і отримати вагому підтримку з боку Кримського ханства і Туреччини. Про обіцяну підтримку українського народу йому постійно нагадував гетьман Мазепа. У своїй країні він був зрадником, який готував для шведського війська велику кількість запасів продовольства і бойової зброї. Карл вважав, що з підкріпленням козаків він зможе підійти до Москви, минаючи царські війська в Смоленську. Але і цим планам не судилося здійснитися. Російська армія чинила опір, вона не дозволила шведам зайняти українські міста. Мазепа обдурив його і надав двохтисячний загін, у складі якого була мала частина козацтва, яких він також зміг обдурити. Велика частина українського народу піднялася на боротьбу з інтервентами.

А.Д. Меншиковим з його загоном була захоплена фортеця Батурин, де була в той час місцезнаходження резиденції гетьманів України. Його загоном були також знищені величезні запаси на складах, заготовлених Мазепою, причому не тільки продовольчих, а й понад 70 одиниць гармат. Потім Меньшиков повністю розорив Запорізьку Січ. Петро Перший був дуже радий такому ходу подій.

Фатальний день для Карла XII – це двадцять восьме вересня, так як саме тоді дванадцятитисячної загін під командуванням Петра I успішно розгромив весь шестнадцатітисячний корпус Левенгаупа біля села Лісовий. Вони рухалися назустріч шведським військам з Прибалтики. У цьому бою Левенгаупа було втрачено понад дев’ять тисяч убитими і пораненими, а також обоз, що нараховує сім тисяч навантажених боєприпасами возів, які дуже потрібні були Карлу.

Таким чином, після цього переможного для російських розгрому, була однозначно підірвана впевненість в тому, що шведи непереможні. Дух російських солдатів піднявся дуже сильно. Російський цар назвав цю знаменну перемогу «матір’ю Полтавської битви», після якої Карл залишився і без зброї і без продовольства. Російська армія скористалася своєю перевагою, вступила в бій зі шведською армій, але вже зовсім на інших умовах, більш вигідних для себе. Шведи намагалися все ж домогтися перелому, вони вирішили взяти в облогу Полтаву. Облога тривала три місяці, потім на допомогу підбігли основні сили нашої армії.

Карл був обманутий у багатьох своїх очікуваннях, спочатку Мазепа і запорожці не виправдали його сподівань, потім Туреччина. Він був упевнений що ця країна обов’язково скористається нагодою щоб піднятися з ним разом проти Росії, але не татари ні турки не наважилися це зробити. Обидві немов чекали чим закінчиться ця війна, і що буде зі Східною Європою.

В кінці липня 1709 роки (27 число) – дата Полтавської битви, яка закінчилася повною поразкою шведів російською армією. Завдяки чудово продуманим і вдало здійсненого плану битви, російською армією вперше за всю військову історію були застосовані системи для польових укріплень (редути), які блискуче виправдали себе в проведенні бойових дій. Перший удар був прийнятий кавалерією Меньшикова. Нею була повністю відкинута шведська кіннота. Війська Меньшикова відійшли і запроторили за редутами. Шведам довелося їх переслідувати і вони, потрапивши відразу під вогонь цих укріплень, несли дуже важкі втрати. Завдяки артилерії, яка відкрила шквальний вогонь по ворогу, основні сили змушені були відступити. А вже друга спроба змусила шведів тікати, так як їх зустрічали росіяни не тільки по всьому фронту, а й за його флангах. Шведи втратили понад дев’ять тисяч солдатів вбитими, а також було взято в полон три тисячі солдатів і офіцерів. Результатом Полтавської битви стало припинення існування сухопутного шведської армії, як такої. Це була повна перемога російської армії.

Посилання на основну публікацію