Політика по відношенню до кріпосного права

Уряд Катерини продовжило наступ на права селян. При Єлизаветі Петрівні кріпаком заборонили скаржитися на своїх панів. Тепер їх за це могли заслати до Сибіру. Поміщики змогли віддавати винних селян на каторжні роботи. Кріпаків дозволили продавати без землі. Ринки кріпаків невільників утвердилися в Росії саме з часів Катерини II.

У 1763 р видали указ про дозвіл українським селянам змінювати місце проживання лише з письмового дозволу господаря. Тим же, хто прожив на одному місці більше 10 років, взагалі заборонялися всякі переходи. Так кріпосне право утвердилось і на Україні. Українські поміщики – опора російського самодержавства в Малоросії – були забезпечені робочою силою.

У той же час Катерина II вела жваве листування з Вольтером, Дідро та іншими видатними умами Європи. Вона захоплювалася їх працями, оголошувала себе їх послідовницею. У перші роки її царювання це було схоже на звичайний обман, бо імператриця не робила нічого для пом’якшення кріпацтва, а, навпаки, всіляко його зміцнювала.

Посилання на основну публікацію