Політика «освіченого абсолютизму»

Ідеї ​​«освіченого абсолютизму» були розроблені в творах видатних французьких мислителів Вольтера, Монтеск’є, Дідро, Д’Аламбера, Руссо.

Їх основною ідеєю була критика минає феодального суспільства з усіма його пороками. Вони відстоювали думку про те, що кожна людина народжується вільною, і виступали за усунення середньовічних форм експлуатації і деспотичних форм державного управління. Вони відстоювали теорію «суспільного договору», згідно якої народ довіряє частину своїх повноважень, що належать йому по «природному праву», правителям і таким чином в суспільстві забезпечується поділ функцій: одні займаються продуктивною працею, інші – обороною, треті – управлінням країною. Критиці піддавалася і католицька церква. Просвітителі пропонували позбавити її земельної власності і права активно втручатися в політику.

Катерина II на основі цих ідей протягом двох років розробляла «Наказ», в якому виклала своє бачення політики «освіченого абсолютизму».

Вона відкидала ідею «природного права» і «суспільного договору» і вважала, що в Росії головним способом самоорганізації суспільства може бути тільки влада необмеженого монарха (але не такого, як це було колись, а освіченого, «філософа на троні»), який розробить ідеальну систему законів. Допомога в управлінні державою «освіченому монарху» повинні були надавати дворяни.

Чи не критикуючи місця і ролі православної церкви, імператриця проте (слідом за французькими просвітителями) виступила з ідеєю секуляризації – передачі в державне управління монастирських і церковних земель. У 1764 голу був виданий указ про секуляризації церковних земель. Два мільйони колишніх монастирських селян були переведені на становище державних.

Поряд з секуляризацією церковних земель основними заходами Катерини II в руслі політики «освіченого абсолютизму» стали:

  • Освіта народу, поширення наукових знань у суспільстві;
  • Установа дворянського Вільного економічного суспільства (1765);
  • Впорядкування селянських повинностей у західних (прибалтійських) губерніях;
  • Запровадження права на відкриття підприємств без дозволу уряду (+1775);
  • Дозвіл всім бажаючим заводити ткацькі стани і займатися промислами (1767);
  • Заборона публічного продажу кріпаків за борги поміщиків (одна тисяча сімсот сімдесят одна);
  • Дозвіл створення вільних друкарень (1783);
  • Початок проведення шкільної реформи (1786) та ін.
Посилання на основну публікацію