Ідеї «освіченого абсолютизму» були розроблені в творах видатних французьких мислителів Вольтера, Монтеск’є, Дідро, Д’Аламбера, Руссо.
Їх основною ідеєю була критика минає феодального суспільства з усіма його пороками. Вони відстоювали думку про те, що кожна людина народжується вільною, і виступали за усунення середньовічних форм експлуатації і деспотичних форм державного управління. Вони відстоювали теорію «суспільного договору», згідно якої народ довіряє частину своїх повноважень, що належать йому по «природному праву», правителям і таким чином в суспільстві забезпечується поділ функцій: одні займаються продуктивною працею, інші – обороною, треті – управлінням країною. Критиці піддавалася і католицька церква. Просвітителі пропонували позбавити її земельної власності і права активно втручатися в політику.
Катерина II на основі цих ідей протягом двох років розробляла «Наказ», в якому виклала своє бачення політики «освіченого абсолютизму».
Вона відкидала ідею «природного права» і «суспільного договору» і вважала, що в Росії головним способом самоорганізації суспільства може бути тільки влада необмеженого монарха (але не такого, як це було колись, а освіченого, «філософа на троні»), який розробить ідеальну систему законів. Допомога в управлінні державою «освіченому монарху» повинні були надавати дворяни.
Чи не критикуючи місця і ролі православної церкви, імператриця проте (слідом за французькими просвітителями) виступила з ідеєю секуляризації – передачі в державне управління монастирських і церковних земель. У 1764 голу був виданий указ про секуляризації церковних земель. Два мільйони колишніх монастирських селян були переведені на становище державних.
Поряд з секуляризацією церковних земель основними заходами Катерини II в руслі політики «освіченого абсолютизму» стали:
- Освіта народу, поширення наукових знань у суспільстві;
- Установа дворянського Вільного економічного суспільства (1765);
- Впорядкування селянських повинностей у західних (прибалтійських) губерніях;
- Запровадження права на відкриття підприємств без дозволу уряду (+1775);
- Дозвіл всім бажаючим заводити ткацькі стани і займатися промислами (1767);
- Заборона публічного продажу кріпаків за борги поміщиків (одна тисяча сімсот сімдесят одна);
- Дозвіл створення вільних друкарень (1783);
- Початок проведення шкільної реформи (1786) та ін.