Політика мирного співіснування і військове суперництво

Нерідко і СРСР, і США ставали заручниками своїх союзників. Так, в 1956 р Англія і Франція, спільно з Ізраїлем, здійснили агресію проти Єгипту, уряд якого на чолі з Г.А. Насером експропріювати компанію Суецького каналу. СРСР виступив з погрозою застосування проти агресорів ракетно-ядерної зброї. США відмовилися підтримати союзників. Це змусило Англію і Францію відступити.

У 1957 р Китай, почавши підготовку до захоплення Тайваню, опинився на межі війни з США. Однак СРСР обмежився лише словесною підтримкою, що викликало крайнє невдоволення в Китаї. Він також створив власну ядерну зброю і в 1960-і рр. розірвав союзні відносини з СРСР.

Найбільш гострим конфліктом «холодної війни» був Карибська криза 1962 Перемога на Кубі в 1959 р революційного руху, очолюваного Ф. Кастро, і вибір ним курсу на співпрацю з СРСР, викликали невдоволення у Вашингтоні. У 1961 р Центральне розвідувальне управління США (ЦРУ) організувало безславно провалилася висадку на Кубі загону супротивників Ф. Кастро.

У Москві, навпаки, поява першого союзника в Західній півкулі було зустрінуте як показник прийдешніх змін на користь СРСР. Прагнення підтримати режим Ф. Кастро і змінити співвідношення сил на свою користь підштовхнули радянських лідерів до вирішення розмістити на Кубі ракети середньої дальності з ядерними боєголовками. Вони були здатні досягти більшості американських міст. Пішли відповідні заходи. Була введена морська блокада Куби, почалася підготовка до випереджувальним ударам за радянськими базам на острові. Світ опинився на межі ядерної війни.

Врегулювання конфлікту стало можливим завдяки витримці і розсудливості, виявленим президентом США Дж. Кеннеді і радянським лідером Н.С. Хрущовим. Ракети були вивезені з Куби, США скасували її морську блокаду, дали запевнення у повазі її суверенітету і обіцяли вивезти американські ракети з Туреччини, націлені на СРСР.

Посилання на основну публікацію