Політичний і економічний розвиток 2-й пол. 1990-х рр

Виборчі кампанії:
Перша половина 1996 – президентська кампанія. 12 кандидатів. Найбільш ймовірні претенденти: Б. Єльцин (серйозні проблеми зі здоров’ям, низький рейтинг), Г. Зюганов – глава КПРФ, противник ринкових перетворень та соціальної політики уряду.
1996, 16 червня – 1-й тур президентських виборів – трійка лідерів: Б. Єльцин – 35,3%, Г. Зюганов – 32%, А. Лебідь – 14,5%. Єльцин пропонує генералу Лебедю пост секретаря Ради Безпеки і помічника президента з національної безпеки (19 червня).
1996, 3 липня – другий тур президентських виборів – Б. Єльцин обраний президентом на другий термін («за» – 53,8%).
1997, березень – призначення в уряд «молодих реформаторів» – Б. Нємцова і А. Чубайса.
1998, 23 березня – відставка В. Черномирдіна, призначення головою уряду С. Кирієнко (протягом місяця Дума відмовлялася затвердити кандидатуру прем’єра. Новий уряд сформовано 12 травня).
1998, 23 серпня – уряд Кирієнко відправлено у відставку.
1998, вересень – формування коаліційного уряду Є. Примакова (КПРФ представлена ​​Ю. Маслюкова, Аграрна партія – Г. Куликом).
1999, травень – спроба Думи оголосити імпічмент президенту Б. Єльцину. Перед голосуванням Єльцин відправляє у відставку уряд Примакова і призначає прем’єром С. Степашина.
1999, 9 серпня – призначення прем’єром В. Путіна.
1999, 19 жовтня – вибори в Державну думу.
У Думу минуло 5 партій і об’єднань (перший у новітній історії Росії парламент, де не було опозиційного уряду більшості):
• КПРФ, Г. Зюганов – 24,3% голосів;
• «Єдність» (проурядовий блок, створений за три місяці до виборів), С. Шойгу – 23,3%;
• «Отечество – вся Росія» (лівоцентристська коаліція), Ю. Лужков, Є. Примаков – 13,3%;
• «Союз правих сил» (партія ліберальних реформаторів), С. Кирієнко, Б. Нємцов, І. Хакамада – 8,5%;
• ЛДПР – 6%;
• «Яблуко», Г. Явлінський – 5,9%.
Б. Єльцин оголошує про свою відставку і призначення виконуючим обов’язки Президента В. Путіна.
Чечня:
1996, 30 серпня – договір про «відкладеному статусі» Чеченської республіки (Хасавьюртовские угоди) – програма поступової нормалізації ситуації в республіці (підписали: секретар СБ А. Лебідь і А. Масхадов – президент Чечні після загибелі Д. Дудаєва влітку 1996 ).
Поч. 1997 – виведення федеральних військ з Чечні.
1999, серпень – вторгнення чеченських бойовиків до Дагестану.
1999, вересень – теракти в Буйнакську, Волгодонську, Москві.
1999, 30 вересня – введення федеральних військ у Чечню – початок Другої Чеченської війни.
2000, червень – главою Чечні стає муфтій Ахмад Кадиров.
Економіка і зовнішня політика:
1998, весна-літо – фінансова криза (зростання зовнішніх запозичень, падіння цін на нафту, 17 серпня уряд ввів мораторій на виплату зовнішніх боргів (дефолт – неможливість виконувати зобов’язання по боргах), девальвація рубля (в 2,5 раза), стрибок інфляції). Уряд обмежив грошову емісію.

Посилання на основну публікацію