Політичні процеси і масові репресії

Однією з найважливіших складових частин сталінізму було вчення про безперервне загострення класової боротьби як усередині країни, так і в усьому світі. Воно було основою для створення «образу ворога», внутрішнього і зовнішнього, а також для проведення масових репресій. Як правило, масовим репресіям передували ідеологічні кампанії. Вони були покликані пояснити і виправдати в очах широких мас арешти і страти.

1 грудня 1934 в Ленінграді в Смольному був убитий член Політбюро ЦК, перший секретар Ленінградського міськкому та обкому ВКП (б) С.М. Кіров. Історики сперечаються про причетність до цієї акції І В. Сталіна. Як би там не було, це вбивство Сталін використав для розв’язання масового терору. Вже з кінця 1920-х рр. величезний апарат ОДПУ – НКВС став караючим інструментом в руках партійного керівництва.

У серпні 1936 року, коли проходило всенародне обговорення проекту нової Конституції, в Москві був сфабрикований процес у справі так званого «Антирадянського об’єднаного троцькістсько-зиновьевского центру». Г.Є. Зинов’єву, Л.Б. Каменєву і ряду інших колишніх партійних діячів ставилися в провину шпигунство, шкідництво, тероризм. Всі обвинувачені були засуджені до розстрілу. Восени 1936 Г.Г. Ягода на пост) ‘керівника НКВС був замінений Н.І. Єжовим, колишнім одночасно секретарем ЦК. При Єжова репресії досягли свого піку.

Ягода Генріх Григорович (1891 – 1938). Член РСДРП з 1907 р, більшовик. З кінця 1917 р на державній роботі. Відрізнявся організаторськими здібностями і пунктуальністю. З 1920 р в ВЧК, керівник Особливого відділу. З 1924 р заст. голови ОГПУ. З липня 1934 нарком внутрішніх справ. Генеральний комісар державної безпеки. Організатор безлічі фальсифікованих справ. Знятий у вересні 1936 р Арештований в квітні 1937 г. На процесі в березні 1938 р засуджений до розстрілу.

Єжов Микола Іванович (1895-1940). Член РСДРП (б) з 1917 р У роки Громадянської війни комісар тилових частин. З 1922 р на партійній роботі. З 1927 р в ЦК ВКП (б). Ідеальний виконавець. Голова Комісії партійного контролю при ЦК, нарком внутрішніх справ. Заарештовано 10 квітня 1939 На суді сказав: «Передайте Сталіну, що вмирати я буду з його ім’ям на вустах». Розстріляний 6 лютого 1940
1937-1938 рр. називають роками «великого терору». Його початком став лютнево-березневий пленум ЦК ВКП (б) 1937 Органи НКВС отримали секретне вказівку про застосування фізичних тортур. Справи за політичними звинуваченнями стали розглядатися в позасудовому порядку так званими «трійками» (партійні керівники областей і республік, прокурори і начальники управлінь НКВС) і «двійками» (начальник управління НКВС і прокурор). У Москві в «двійку» входили нарком НКВД і прокурор СРСР. По обличчях, які входили до номенклатури ЦК, рішення приймали Сталін, Молотов, Каганович та інші члени Політбюро ЦК. Вироки у політичних справах стали виноситися списками, що складалися з десятків і сотень прізвищ. Так, 12 листопада 1938 Сталін і Молотов дали дозвіл на розстріл 3167 осіб.

За офіційними даними, за два роки було розстріляно близько 700 тис. Осіб, з них близько 60% селян. Більше 70% делегатів XVII з’їзду партії (1934) піддалися репресіям. 11-12 червня 1937 проходив суд над найбільшими військовими керівниками: М.Н. Тухачевським. І.П. Уборевичем, Р.П. Ейдеманом і Н.Е. Якіром. Вони звинувачувалися у зраді Батьківщині і шпигунстві на користь розвідок різних країн. Відразу після суду їх розстріляли. Потім пішли масові арешти командирів і політпрацівників.

З 40 керівників Червоної Армії, які отримали в кінці 1935 вищі військові звання (маршали, командарми і армійські комісари 1-го і 2-го рангу), в 1937-1939 рр. було знищено 36 осіб. У ці роки змінилося шість начальників Розвідуправління Червоної Армії. П’ятеро з них були розстріляні. У березні 1938 пройшов процес над учасниками «Антирадянського правотроцькистського блоку». Було розстріляно Н.І. Бухарін, А.І. Риков та інші видатні радянські та партійні працівники. Не відчували себе в безпеці і виконавці репресій. З 20 вищих керівників НКВС на кінець 1935 було знищено 19.

На початку 1930-х рр. мали місце політичні виступи проти І. Сталіна і сталінізму всередині ВКП (б). Перше з них в 1930 р очолили кандидат у члени Політбюро ЦК ВКП (б), голова CHK РРФСР С. Сирцов і секретар Закавказького крайкому В. Ломінадзе. У 1932 р група московських партійців, в тому числі М. Рютин, М. Іванов, В. Каюрів, створила «Союз марксистів-ленінців», закликаючи до боротьби проти Сталіна. Ці ж питання в 1933 р обговорювали відповідальні працівники А. Смирнов, Н. Толмачов, Н. Ейсмонт. Сталінські опоненти вимагали вільного виходу селян з колгоспів, підпорядкування органів ОГПУ суворому партійному контролю, забезпечення незалежності професійних спілок, перегляду промислових програм.

Способом вираження масового невдоволення був численний потік листів керівникам країни з описом реального стану справ на місцях.

Це змушувало владу йти на маскувальні кроки. Наприкінці 1938 вся вина за необгрунтовані репресії була покладена на Н.І. Єжова і його оточення. НКВД очолив Л.П. Берія. Кілька десятків тисяч ув’язнених було звільнено, серед них поетеса О.Ф. Берггольц, майбутній маршал К.К. Рокоссовський та ін.

Посилання на основну публікацію