Політичні кризи в Росії 1917 року

У квітні нота міністра закордонних справ П.Н. Мілюкова, звернена до союзників із зобов’язанням вести війну до перемоги, викликала в столиці демонстрацію солдатів і робітників. Відбулися перші криваві сутички прихильників і противників уряду. В результаті з уряду пішли Мілюков і Гучков. Було створено коаліційний (за участю революційно-демократичних партій) уряд. Есери отримали міністерства військове та морське (А.Ф. Керенський), землеробства (В.М. Чернов), меншовики – праці (М.І. Скобелєв), пошти і телеграфів (І.Г. Церетелі); народний соціаліст A.B. Пешехонов став міністром продовольства. У червні, під час роботи I з’їзду Рад, більшовики призначили на 10 число демонстрацію у Петрограді, яка була заборонена з’їздом Рад. Демонстрація на підтримку уряду була оголошена на 18 червня. Більшовики підкорилися цьому рішенню. Демонстрації в цей день виявили зростаюче невдоволення народу політикою уряду.

Події 3-5 липня та їх наслідки. Приводом до липневого кризи стали дії анархістів в Петрограді, які відмовлялися звільнити захоплену ними дачу колишнього міністра Дурново; вихід з уряду 2 липня кадетів на знак протесту проти угоди з Центральною радою; спроба уряду відправити частину петроградського гарнізону на фронт. Перший кулеметний полк 3 липня вийшов на вулиці Петрограда із закликом до повалення Тимчасового уряду. ЦК більшовиків прийняв рішення про проведення мирної збройної демонстрації. 4 липня по вулицях крокувало близько 500 тис. Чоловік, вимагаючи передати владу Радам. Уряд викликав війська з фронту. «Права» друк звинувачувала Леніна і більшовиків в отриманні німецьких грошей і в шпигунстві. У Петрограді відбувалися зіткнення, що призвели до людських жертв. Почалося роззброєння частини революційних солдатів і робітників. Був відданий наказ про арешт Леніна і Зінов’єва. Більшовики вкрили їх у Розливі (поблизу Петрограда), потім Леніна переправили до Фінляндії. Були заарештовані Каменєв, Троцький (співпрацював з більшовиками з літа 1917) та інші більшовики, закрита газета «Правда». На фронті відновили смертну кару. Верховним головнокомандувачем став генерал Л.Г. Корнілов. Уряд очолив А.Ф. Керенський.

Але партія більшовиків продовжувала діяти легально. VI з’їзд РСДРП (б) (26 липня – 3 серпня) проголосив курс на підготовку збройного повстання. У партію були прийняті «між-районци», Троцький заочно обраний членом ЦК. Проходив одночасно IX з’їзд кадетів підтримав лінію на ліквідацію політичної ролі Рад і зміцнення державної влади. Спроба об’єднати проурядові сили була зроблена на державному нараді в Москві 12-15 серпня (без участі більшовиків). Йшла підготовка до встановлення військової диктатури (режим, при якому країною керує верхівка армії).

Провал корніловського заколоту. 21 серпня німці взяли Ригу. 25 серпня Корнілов направив на Петроград 3-й кінний корпус. Керенський оголосив Корнілова бунтівником. Спроби посередництва між ними не вдалися. Вже 28 серпня заколот Корнілова провалився, насамперед через відмову солдатів коритися.

Посилання на основну публікацію