Політична криза 1912-1913 років

Після вбивства Столипіна в результаті замаху в 1911 р реформаторська діяльність уряду і законодавчих органів зійшла нанівець. Здійснення наміченої Столипіним програми перетворень передбачало значні витрати. Тим часом торгово-промислові кола домагалися зниження податків, а поміщики вимагали нових позичок. Великі кошти пішли на здійснення військової реформи.

Загострилися і соціальні суперечності. У міста хлинули маси найбіднішого селянства. Ряди міської бідноти поповнили й ті повернулися з Сибіру переселенці, яким не вдалося влаштуватися на новому місці. (З 3100000 їх загального числа близько 0100000 людей загинули, не витримавши суворого клімату, 0500000 не змогли налагодити своє господарство.) Все це загострило конкуренцію на ринку праці. Проте спроби підприємців знижувати зарплату, вводити додаткові понаднормові роботи зустріли опір трудящих.

Помітний підйом громадського руху спостерігався з навесні 1912 г. Це було пов’язано з розстрілом 4 квітня забастовавших робітників на Ленських золотих копальнях, які вимагали поліпшення умов праці. Почалася різка політизація робітничого руху. У квітні 1912 року по всій країні пройшло близько 1000 політичних страйків з 360 тис. Учасників. У 1913 р страйкова хвиля наростала – страйкували близько 2 млн осіб, причому більше 1200000 були учасниками політичних страйків. Підприємці відповіли на страйки локаутами, тобто закриттям підприємств і масовим звільненням робітників.

До кануну Першої світової війни російське суспільство знову опинилося на межі потрясінь.

У грудні 1912 р приступила до роботи IV Державна дума, партійний склад якої мало відрізнявся від III Думи. Уряд зберіг можливість спиратися на підтримку думського більшості, але становище в суспільстві ставало все більш нестійким.

Посилання на основну публікацію